ПОСТАНОВА
Іменем України
04 грудня 2019 року
Київ
справа №338/290/17
адміністративне провадження №К/9901/16599/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №338/290/17
за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Богородчанської селищної ради Івано-Франківської області, Богородчанського селищного голови Заремби Ростислава Дмитровича, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання протиправними рішень та бездіяльності, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Шинкар Т.І.,
в с т а н о в и в :
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Богородчанської селищної ради Івано-Франківської області, Богородчанського селищного голови Заремби Ростислава Дмитровича, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просив:
- скасувати рішення Виконавчого комітету Богородчанської селищної ради від 07.07.2016 про відмову передати у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 ;
- визнати протиправною бездіяльність Богородчанського селищного голови щодо невидачі Розпорядження про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати Богородчанського селищного голову видати Розпорядження про передачу квартири АДРЕСА_1, у приватну власність ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 .
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що оскаржуване рішення виконкому є протиправним та підлягає скасуванню, а відмова селищного голови у видачі розпорядження про передачу у приватну власність займаної ним та членами сім`ї квартири є необґрунтованою з огляду на те, що законність отримання житла є безсумнівною.
Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2017 року позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Суди встановили, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.01.2010 №79-р затверджено погоджений Координаційною радою з питань розподілу квартир, що придбані Державною іпотечною установою, при Кабінеті Міністрів України поіменний список громадян, яким надаються придбані у смт. Богородчани Івано-Франківської області квартири у будинку по АДРЕСА_1 . У затвердженому списку під №27 значиться позивач ОСОБА_1 та члени його сім`ї у складі 5 осіб. Жодних умов чи обмежень надання сім`ї ОСОБА_1 житла вказаним розпорядженням Кабінету Міністрів України не було передбачено.
П. 3.10 рішення виконкому Богородчанської селищної ради від 28.01.2010 №11 вирішено видати ордер ОСОБА_1 на заселення трикімнатної квартири №38 загальною площею 84,5 кв.м. , житловою 44,4 на сім`ю у складі п`яти осіб за умови передачі приватизованої двокімнатної квартири АДРЕСА_5 у фонд селищної ради відповідно до ст. 48 Житлового кодексу Української РСР та ст. 347 ЦК України.
25.03.2010 виконком видав ордер №74 ОСОБА_1 на сім`ю у складі 5 осіб на право зайняття вказаної квартири. На підставі цього ордеру позивач та члени його сім`ї вселились у дане житло і проживають у ньому.
В грудні 2015 року позивач та члени його сім`ї звернулись з заявою до Богородчанського селищного голови про оформлення та передачу їм у приватну власність квартири, яку вони займають на умовах найму.
29.01.2016 селищний голова поінформував їх про те, що їх заява буде розглянута на засіданні виконкому при умові передачі ними у відання селищної ради квартири АДРЕСА_5, яка належить їм (позивачам) на праві спільної часткової власності.
Рішенням від 07.07.2016 виконком прийняв рішення №117, яким відмовив у передачі у приватну власність квартири АДРЕСА_1 .
Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що виконком, приймаючи рішення №117 від 07.07.2016 з питання, яке уже вирішено сесією селищної ради і всупереч рішенню сесії, яке є нормативно-правовим актом індивідуальної дії, діяв протиправно і вказане рішення підлягає скасуванню.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в задоволенні позову, виходив з того, що невиконання позивачем та членами його сім`ї обов`язку щодо відчуження квартири (часток квартири) за адресою АДРЕСА_5, є обставиною, яка унеможливлює передачу їм у приватну власність нового житла.
Не погоджуючись із такими рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач через свого представника оскаржив його у касаційному порядку. Просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті, виходили з того, що цей спір є адміністративним.
Колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується з огляду на таке.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 2 КАС (у редакції, чинній на час подання позову) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС у зазначеній редакції).
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС, у відповідній редакції, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.