ПОСТАНОВА
Іменем України
04 грудня 2019 року
Київ
справа №826/5038/16
адміністративне провадження №К/9901/23526/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В.М.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2016 року (суддя - Аблов Є.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року (головуючий суддя - Безименна Н.В., судді - Епель О.В., Аліменко В.О.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Верховного Суду України
третя особа - Державна казначейська служба України
про зобов`язання виплатити суму вихідної допомоги, -
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Верховного Суду України (далі - відповідач), в якому просив: - визнати неправомірними дії та рішення Верховного Суду України, викладені в листі вих. №202-524/0/8-16, щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги відповідно до статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, чинній до 27 березня 2014 року) у розмірі 10 місячних заробітних плат; - зобов`язати Верховний Суд України нарахувати та сплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат, що складає 340366 грн.
Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилався на протиправність відмови відповідача у виплаті вихідної допомоги відповідно до ч. 1 ст. 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" з тієї підстави, що на момент звільнення позивача вказана стаття Закону України "Про судоустрій і статус суддів" виключена відповідно до Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 № 1166-VІІ. На думку позивача, він мав законні правомірні очікування отримати задекларовану державою в статті 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (у редакції, чинній до 27 березня 2014 року) вихідну допомогу як один з елементів гарантії незалежності суддів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2016 року в задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позивачем реалізовано його право на відставку шляхом подачі відповідної заяви після набрання чинності Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", яким виключено статтю 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка передбачала виплату вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, тому суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність відмови Верховного Суду України у виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2016 року залишено без змін.
Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зазначив, що законодавством, чинним на час звернення позивача із заявою про відставку та на час його звільнення, виплата вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, не передбачалась, а тому у відповідача були відсутні підстави для виплати позивачу сум зазначеної вихідної допомоги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
ОСОБА_1 (далі - скаржник) у січні 2017 року звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року.
У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів. Вважає, що має право на одержання вихідної допомоги, оскільки набув таке право до фактичного виходу у відставку і таке право було гарантоване Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". Посилається на те, що зміст та обсяг досягнутих соціальних гарантій суддів не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього матеріального і соціального забезпечення виникають не в момент призначення пенсії або довічного грошового утримання, а в момент виникнення права на їх призначення або реалізації цього права.
Верховний Суд України подав заперечення на касаційну скаргу, яким просить залишити касаційну скаргу без задоволення а рішення судів попередніх інстанцій без змін. Зазначає, що оскільки датою виходу судді у відставку є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади, а не дата подання скаржником заяви про відставку до Вищої ради юстиції, то у ОСОБА_1 відсутнє право на отримання вихідної допомоги. Вихідна допомога не належить до гарантій незалежності суддів. На момент виходу у відставку скаржник утратив право, передбачене ч. 1 ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", на отримання вихідної допомоги.
Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2019 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 працював на посаді судді Верховного Суду України.
Постановою Верховної Ради України №788-VIII від 12.11.2015 відповідно до п.п. 2, 3, 6, 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, у зв`язку з поданням заяви про відставку ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Верховного Суду України.
Наказом Верховного суду України від 14.01.2016 №20-К позивачу надано невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки з 14 по 16 січня 2016 року (3 робочі дні) з наступним виключенням його зі складу Верховного Суду України.
10 лютого 2016 року позивач звернувся до Верховного Суду України із заявою про виплату вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат на підставі ст. 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (у редакції, чинній до 27.03.2014), на яку листом №202-524/0/8-16 від 18.02.2016 отримав відмову з посиланням на те, що виплата вихідної допомоги позивачу згідно зі ст. 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (у редакції, чинній до 27.03.2014) була можлива за умови звільнення позивача до 01.04.2014, тобто до моменту набрання чинності Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" у частині виключення статті 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів". Оскільки позивача було звільнено з посади судді Постановою Верховної Ради України від 12.11.2015 №788-VIII, правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 відсутні.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 3 статті 22 Конституції України: при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частина 1 статті 58 Конституції України: закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Пункт 9 частини 5 статті 126 Конституції України: суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив у разі подання суддею заяви про відставку або звільнення з посади за власним бажанням.