1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



03 грудня 2019 року

м. Київ



Справа № 914/3932/13



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Студенець В.І.,



за участю секретаря судового засідання Єрмоленко О.Н.,



представників учасників справи:

від позивача: Спасибко А.В.,

від відповідача: Саєнко М.І.,



розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Світ"



на ухвалу Господарського суду Львівської області

у складі колегії суддів: Чорній Л.З., Манюк П.Т., Морозюк А.Я.

від 11.04.2019 та

на постанову Західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Хабіб М.І., Матущак О.І., Якімець Г.Г.

від 13.08.2019



за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Світ"

до Публічного акціонерного товариства "Кредобанк"

про стягнення 7 410 623,37 грн.,



ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Світ" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (далі - Відповідач, Банк) 7400000,00 грн.

2. Позов мотивований тим, що Банк всупереч вимогам чинного законодавства без будь-якого розпорядження та/або відома власника та директора Позивача видав спірну суму готівкою з рахунку Позивача невстановленим особам.

Хід розгляду справи

3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.12.2017, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 та постановою Верховного Суду від 11.09.2018, у задоволенні позову відмовлено.

4. Судові рішення мотивовані тим, що Позивач не довів факту існування у відповідних фізичних осіб зобов`язань перед ним щодо повернення фінансової допомоги на спірну суму, реального внесення ними на рахунок Позивача через касу Банку коштів у спірній сумі та подальшого реального зняття зазначеної суми коштів на підставі грошового чеку. За висновком судів, Позивач також не довів заподіяння йому збитків внаслідок протиправних дій працівників Банку.

Короткий зміст заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами

5. Позивач звернувся до господарського суду із заявою про перегляд рішення у справі за нововиявленими обставинами (далі - Заява), в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

6. Заява мотивована посиланням на те, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04.12.2018 у справі №755/15764/18 встановлений факт заподіяння шкоди Позивачу на суму 7410623,37 грн. в результаті неналежного виконання своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них службовою особою - начальником відповідного відділення Банку, оскільки зазначена ухвала винесена судом на підставі частини 2 статті 366 Кримінального кодексу України, тобто за наявності кваліфікуючих ознак злочину, що передбачає тяжкі наслідки.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

7. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.04.2019, яка залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2019, відмовлено в задоволенні Заяви, рішення суду першої інстанції залишено в силі.

8. Судові рішення мотивовані тим, що ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 04.12.2018 у справі №755/15764/18 не має преюдиційного значення, а також не є доказом доведення факту та розміру заявленої Позивачу шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

9. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а також задовольнити Заяву.

10. Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статей 526, 629, 1066, 1073, 1103, 1166, 1172 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статей 75, 320-325 Господарського процесуального кодексу України, статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", підпункту 1.3 пункту 1 та підпункту 3.5, пункту 3 розділу 4 постанови правління Національного банку України від 01.06.2011 за №174.

11. Позивач наголошує, що з огляду на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04.12.2018 у справі №755/15764/18 у діях працівника Банка мало місце кримінально каране діяння - злочин, передбачений частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України, тобто злочин за наявності кваліфікуючих обставин у вигляді тяжких наслідків, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян. На думку Позивача, наявність зазначеної ухвали в сукупності з іншими доказами в цій справі свідчать про заподіяння Позивачеві збитків у розмірі 5942269,00 грн.

12. Крім того, Позивач вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що зняття та внесення 7410623,37 грн. на рахунок Позивача відбулось тільки документально, оскільки копії відповідних доказів надані суду 12 грудня 2017 року.

13. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

14. Відповідач вважає, що касаційна скарга не містить посилань на зміст порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм, що стосуються процедури перегляду справі за нововиявленими обставинами, а також на наявність передбачених статтею 311 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

15. Відповідач вважає невідповідними приписам Конституції України та Кримінального процесуального кодексу України доводів Позивача про засудження ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України, на підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 04.12.2018 у справі №755/15764/18.

16. Також Відповідач зазначає, що обставини щодо порядку здійснення операцій за рахунками Позивача 8 квітня 2013 року та відсутності факту заподіяння збитків внаслідок їх документального проведення досліджувались господарськими судами всіх інстанцій при розгляду даної справи по суті.

17. На думку Відповідача, ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 04.12.2018 у справі №755/15764/18 є новим доказом, який не оцінювався господарським судом, оскільки не існував на момент розгляду справи по суті, стосовно обставин, які були встановлені судом, і подання такого доказу не є підставою для перегляду рішення у справі за нововиявленими обставинами згідно з частиною 4 статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04.12.2018 у справі №755/15764/18 задоволено клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 на підставі статті 49 Кримінального кодексу України за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України, у кримінальному провадженні №12013110040012713 від 03.08.2013. Звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України, на підставі статті 49 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України, закрито на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.

19. Згідно із зазначеною ухвалою ОСОБА_1 підозрюється у тому, що будучи обізнаною з вимогами, які визначають правові та організаційні засади здійснення посадових обов`язків, вчинила службову недбалість за наступних обставин: 8 квітня 2013 року, знаходячись на своєму робочому місті у відділенні №8 Київського відділення Банку, неналежно виконала свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них. Так, не перевіривши паспорт громадянина України та не встановивши особу отримувача грошових коштів, не встановивши чинність поданої довіреності, не перевіривши зразки підпису на чеку, відповідно до картки зразків підписів клієнта банку, ОСОБА_1 підписала в графі "Контролер" грошовий чек ЛЄ 4556476 від 08.04.2013 на видачу грошових коштів в розмірі 7329123,37 грн. з рахунку Позивача на ім`я ОСОБА_2, яка станом на 8 квітня 2013 року була директором Позивача та не була присутня в приміщенні відділення банку №8 ЦФ Банку під час здійснення даної транзакції та свого підпису на чеку не ставила. ОСОБА_1 надала зазначені документи касирам відділення №8 Київського відділення ЦФ Банку ОСОБА_5 та ОСОБА_6 для вчинення відповідної банківської операції, внаслідок чого зазначені грошові кошти були отримані ОСОБА_4, яка відповідно до пунктів 5.2, 5.11, 5.12 Статуту Позивача не була представником учасників товариства та не отримувала довіреностей і розпоряджень від директора Позивача ОСОБА_2 на видачу грошових коштів з рахунку товариства та, окрім того, здійснила дану транзакцію не від свого імені.

20. Відповідно до висновку №9086 судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні №12013110040012713 від 03.07.2018 документально підтверджуються: операція зарахування грошових коштів на рахунок Позивача в розмірі 7410623,37 грн. від 08.04.2013, та видача готівкових коштів у розмірі 7410623,37 грн. з рахунку Позивача від 08.04.2013.

21. Будучи службовою особою, ОСОБА_1 всупереч статті 64 Закону України "Про банки та банківську діяльність" статтям 9, 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму", пунктам 5.1, 5.2 глави 6 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, пункту 6 глави 1 розділу 3 та пункту 5 глави 3 Розділу 3 Інструкції про касові операції в банках України, здійснила видачу грошових коштів з рахунку Позивача у відділенні банку, не зважаючи на віднесення зазначеної операції до таких, які повинні пройти фінансовий моніторинг. Тобто ОСОБА_1 повинна була переконатись більш детально в особі отримувача грошових коштів та в документах, які б давали право ОСОБА_4 отримати грошові кошти з рахунку Позивача. В результаті неналежного виконання своїх службових обов`язків, через несумлінне ставлення до них в порушення вище перелічених норм, будучи службовою особою, ОСОБА_1 не вжила заходів для перевірки законності підстав для отримання грошових коштів з рахунку Позивача на суму 7410623,37 грн.

22. Відповідно до мотивів, наведених прокурором в клопотанні про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, остання підлягає звільненню від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України, на підставі статті 49 цього Кодексу. ОСОБА_1 надала відповідну заяву, в якій висловила звою згоду на звільнення її від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження з цих підстав.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

23. Господарський процесуальний кодекс України

Стаття 11. Верховенство права та джерела права, що застосовуються судом

4. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. …

Стаття 75. Підстави звільнення від доказування

6. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. …

Стаття 320. Підстави перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами

1. Рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

2. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; …

4. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

24. Рішення Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України"

37. Суд нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

38. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. рішення у справі "Мельник проти України", N 23436/03, пункти 22 - 23, від 28 березня 2006 року).


................
Перейти до повного тексту