Постанова
Іменем України
29 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 127/23281/18
провадження № 61-15779св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - служба у справах дітей Вінницької міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2019 року у складі судді Медяної Ю. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 30 липня 2019 року у складі колегії суддів: Якименко М. М., Ковальчука О. В., Марчук В. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - служба у справах дітей Вінницької міської ради, про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона перебувала з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах з червня 2008 року по січень 2015 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_3 .
Звертала увагу на те, що сімейні відносини з відповідачем не склалися через конфлікти та суперечки, на початку січня 2015 року позивач з дочкою почали жити окремо від відповідача. Після припинення шлюбних відносин ОСОБА_2 участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини не приймає.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня
2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, керуючись нормами СК України, Декларації прав дитини та Конвенції про права дитини, свій висновок мотивував тим, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження винної поведінки та свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, які б свідчили про його ухилення від виховання дитини. Тому суд не вбачав необхідності застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення його батьківських прав.
При цьому, суд першої інстанції взяв до уваги висновок наданий службою у справах дітей Вінницької міської ради № 01-00-011-275 від 03 січня 2019 року щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дочки ОСОБА_3 .
Постановою Вінницького апеляційного суду від 30 липня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції, встановивши відсутність свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також те, що батько дитини виявляє намір спілкуватись з дочкою, проти позбавлення батьківських прав заперечує, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 30 липня 2019 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Скаргу обґрунтовувала тим, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди не надали належної оцінки доказам, які наявні в матеріалах справи, поясненням дитини та показам свідків щодо ухилення відповідача від здійснення ним своїх батьківських обов`язків відносно дочки ОСОБА_3 .
Також звертала увагу на те, що апеляційним судом порушено її конституційне право на захист та правову допомогу, оскільки апеляційний суд визнав підстави для відкладення судового розгляду, зазначені в клопотанні, неповажними та провів розгляд цієї справи за відсутності заявника та її представника, що на думку останньої свідчить про неповноту, поверховість та однобокість розгляду апеляційної скарги.
Крім того, суди критично оцінили заяву ОСОБА_2 від 17 вересня 2018 року, згідно з якою відповідач не заперечував щодо позбавлення його батьківських прав відносно ОСОБА_3 .
Вказувала, що суди взяли до уваги висновок наданий службою у справах дітей Вінницької міської ради від 03 січня 2019 року № 01-00-011-275 про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дочки ОСОБА_3, але залишили поза увагою обставини, які описані у висновку, а саме пояснення дочки про те, що вона не дуже хотіла б зустрічатися з батьком, оскільки це може призвести до конфліктів між ним та мамою.
Відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 від інших учасників справи не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 30 липня 2019 року, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судами встановлено, що позивач та відповідач мають спільну дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 перебувала з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах з червня 2008 року по січень 2015 року.
Згідно з довідкою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Келецька 130?А" від 12 вересня 2018 року № 41 дитина ОСОБА_3 проживає разом із позивачем по АДРЕСА_1 без реєстрації місця проживання.
Відповідно до довідки Вінницького приватного православного навчально-виховного комплексу святого Миколая від 12 вересня 2018 року № 3, ОСОБА_3 навчається у 4 класі.
Згідно з довідкою Комунального закладу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 35 Вінницької міської ради" від 13 вересня 2018 року № 307, ОСОБА_3 навчалася з 2015 року по 2017 року у Комунальному закладі "Загальноосвітня школа І?ІІІ ступенів № 35 Вінницької міської ради". Матір - ОСОБА_1 приймала безпосередню участь у навчальному процесі та опікувалася дитиною під час її навчання в школі. Батько - ОСОБА_2 протягом навчання дитини в школі жодного разу не з`являвся, вихованням і навчанням дитини не цікавився.
17 вересня 2018 року ОСОБА_2 подав заяву до Вінницького міського суду Вінницької області, у якій не заперечував проти позбавлення його батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ця заява посвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Євстратовою О. О., зареєстрована в реєстрі за № 990.
З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 52229179 за виконавчим листом № 127/12065/16-ц, виданим Вінницьким міським судом Вінницької області, вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів, станом на 31 жовтня 2018 року, становить 751,65 грн.