Постанова
Іменем України
21 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 2/522/11-ц
провадження № 61-11984св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
заявник -ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Крайчинський Сергій Станіславович,
стягувач - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського Сергія Станіславовича на постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2019 року в складі колегії суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського С. С. у рамках виконавчого провадження № 57560781 з виконання виконавчого листа № 2-522/11, виданого
14 березня 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з нього на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" заборгованості за кредитним договором.
Скарга мотивована тим, що ознайомившись з матеріалами зазначеного вище виконавчого провадження, йому стало відомо, що приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Крайчинський С. С., у порушення вимог Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", передав на реалізацію належну скаржнику квартиру АДРЕСА_1, яка була передана у заставу, як гарантія забезпечення виконання ним зобов`язань за договором споживчого кредиту в іноземній валюті.
Посилаючись на наведене, просив визнати зазначені вище дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського С. С. неправомірними та зобов`язати його усунути вказані порушення.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 15 березня 2019 року скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Залишаючи без розгляду скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 звернувся до суду з пропуском строку встановленого статтею 449 Цивільного процесуального кодексу України(далі - ЦПК України), доказів поважності причин пропуску такого строку, як і заяви про його поновлення скаржником не надано.
При цьому, суд першої інстанції вважав за можливе залишити скаргу без розгляду на стадії прийняття її до розгляду, що, на думку суду, відповідало положенням статей 13, 126 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства та узгоджувалось з роз`ясненнями, викладеними в пункті 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах".
Постановою Київського апеляційного суду від 20 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Шевченківського районного суду
м. Києва від 15 березня 2019 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що заявник, з урахування зазначеної ним дати коли йому стало відомо про неправомірні, на його думку, дії приватного виконавця, подав скаргу без порушень десятиденного строку, а тому під час судового розгляду суду необхідно було з`ясувати зазначене питання з відповідним рішенням: залишити скаргу без розгляду у зв`язку з пропущенням строку на оскарження та відсутність клопотання про його поновлення або розглянути скаргу по суті, якщо буде встановлено, що строк не пропущено.
Разом з тим, у порушення вимог процесуального закону, суд першої інстанції залишив скаргу ОСОБА_1 без розгляду при її прийнятті, помилково пославшись при цьому на пункт 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах", не звернувши уваги на те, що зазначене роз`яснення стосувалося норм ЦПК України в редакції 2004 року.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У липні 2019 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Крайчинський С. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2019 року, в якій просить скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права.
Зазначає, що постановляючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що питання про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою на дії державного чи приватного виконавця вирішується під час розгляду справи, оскільки зі змісту часини другої статті 449 ЦПК України вбачається, що питання пропуску строку та його поновлення вирішується на стадії прийняття скарги. При цьому, посилання скаржника на те, що він дізнався про реалізацію належної йому квартири під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 01 березня 2019 року не свідчать про поважність причин пропуску ним строку на звернення зі скаргою, оскільки постанова про відкриття та інші матеріали щодо руху виконавчого провадження направлялись ОСОБА_1 на адресу, зазначену у виконавчому документі. Таким чином, скаржнику було відомо про перехід до примусового виконання рішення.
Посилаючись на наведене, вважав ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, оскільки строк на вчинення процесуальної дії сплинув, а клопотання про поновлення ОСОБА_1 подано не було.
Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського С. С. на постанову Київського апеляційного суду від 20 травня
2019 року, витребувано цивільну справу та надано строк на подачу відзиву.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - без змін, оскільки її прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Направивши 11 березня 2019 року скаргу на дії приватного виконавця Крайчинського С. С. щодо передачі 18 грудня 2018 року належного йому майна на реалізацію, ОСОБА_1 зазначав, що про зазначену вище виконавчу дію він дізнався 01 березня 2019 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, а тому вважав, що строк на звернення зі скаргою ним не пропущено.