Постанова
Іменем України
27 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 464/5825/17
провадження № 51-3650км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,
за участю:
секретаря
судового засідання Письменної Н. Д.
прокурора Шевченко О. О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Сихівського районного суду міста Львова від 12 лютого 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 травня 2019 року у кримінальному провадженні № 12017140070002089 щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Сихівського районного суду міста Львова від 12 лютого 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 122 КК, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі статті 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
Цивільний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1258,05 грн. матеріальної шкоди та 15 000 грн. моральної шкоди. В решті позову відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 травня 2019 року вказаний вирок залишено без змін.
За вироком, 20 червня 2017 рокуОСОБА_1, перебуваючи неподалік будинку №19, що по вул. Морозній у м. Львові, на ґрунті особистих неприязних відносин з потерпілим ОСОБА_2, умисно наніс останньому лівою рукою один удар в область обличчя з правої сторони, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_2 ледь не впав на землю, після чого ОСОБА_1 умисно наніс потерпілому ОСОБА_2 один удар правою ногою в область обличчя з лівої сторони, в результаті чого спричинив останньому тілесні ушкодження, а саме перелом кута нижньої щелепи зліва, перелом виличної кістки та дуги зліва, які відносяться до середньої тяжкості тілесного ушкодження та струс головного мозку, який відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, не погоджуючись із судовими рішеннями у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону просив скасувати вирок Сихівського районного суду міста Львова від 12 лютого 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 травня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Посилається на те, що суди першої інстанції та апеляційної інстанції порушили приписи ст. 2, п.п. 10, 15 ч. 1 ст. 7, ст.ст. 17, 22 КПК, необ?єктивно та упереджено по відношенню до нього оцінили докази, а саме: безпідставно не були прийняті показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і, навпаки, суд першої інстанції поклав в основу вироку показання потерпілого та свідка ОСОБА_5, які саме і були ініціаторами конфлікту.
Крім того, вважає що суд першої інстанції в порушення ст. 62 Конституції України поклав в обґрунтування висновку про винуватість висновки судово-медичної експертизи №1094 від 31 липня 2017 року, у якому не міститься відомостей про механізм отримання тілесних ушкоджень, та додаткової судово-медичної експертизи №863 від 21 вересня 2018 року, який не є категоричним в частині визначення механізму отримання потерпілим тілесних ушкоджень та часу їх виникнення.
Посилається на те, що під час апеляційного розгляду заявляв клопотання про повторний допит свідків, однак це клопотання не було задоволено, тому суд апеляційної інстанції формально підійшов до оцінки обставин справи та фактично не провів судове слідство, та не перевірив доводи викладені в апеляційній скарзі, чим порушив приписи ст. 405 КПК.
Представник потерпілого - адвокат Цитульський В. І. подав до суду письмові заперечення в яких зазначив, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки засуджений намагається ввести в оману суд та уникнути відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, тому протягом досудового розслідування та судового розгляду змінював пояснення щодо обставин справи.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 з огляду на її необґрунтованість.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило. При цьому потерпілий ОСОБА_2 та його представник - адвокат Цитульський В. І. заявили клопотання про розгляд справи у касаційній інстанції без їх участі.
Мотиви Суду
Згідно зі статтею 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Відповідно до статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Положеннями статті 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.