Постанова
Іменем України
28 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 138/1319/16-к
провадження № 51-2406 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Ємця О.П., Остапука В.І.
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Сингаївської А.О.,
захисника Совгирі Л.В. (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 лютого 2019 року у кримінальному провадженні № 12014020000000238 щодо
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, жителя АДРЕСА_1, такого, що в силу ст. 89 КК України не має судимості,
який обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10 липня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції від 05.04.2001 року) до покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.
ОСОБА_1 визнаний невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України та виправданий у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 лютого 2019 року апеляційні скарги представника потерпілого й цивільного позивача, а також прокурора залишені без задоволення, а апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_1 задоволена. Вирок суду в частині виправдання ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 190 КК України залишено без зміни, вирок в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 358 КК України скасовано, кримінальне провадження закрито за недоведеністю його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він за невстановлених обставин отримав від невстановленої особи завідомо неправдиву довідку № 75 від 12 лютого 1984 року про свою заробітну плату за період з січня 1979 року по грудень 1983 року, нібито видану Артіллю старателів "Южная" (Читинська область, Російська Федерація). Надалі ОСОБА_1 14 березня 2007 року, маючи умисел на використання завідомо підробленого документа, будучи особою, яка досягла пенсійного віку, через начальника відділу кадрів Відкритого акціонерного товариства "Могилів-Подільський приладобудівний завод" подав до Могилів-Подільського районного управління Пенсійного фонду України заяву про призначення пенсії за віком та вищевказану підроблену довідку.
Стороною обвинувачення ОСОБА_1 також обвинувачувався у тому, що він у період з 14 березня 2007 року по 30 червня 2014 року умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного отримання права на чуже майно, шляхом обману, використовуючи вищезазначений підроблений документ, незаконно отримав бюджетні кошти у вигляді надлишково нарахованої частини пенсії в сумі 181 769,56 грн., чим завдав шкоди державі у великому розмірі.
Суд першої інстанції зазначив, що не встановлено належними та допустимими доказами факт заволодіння ОСОБА_1 чужим майном та розмір завданої шкоди.
Суд апеляційної інстанції, виправдовуючи ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, зазначив, що суд не встановив того, що обвинуваченому було відомо про підроблення довідки, а зібрані докази не доводять вини ОСОБА_1 .
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК України не навів в ухвалі мотивів на спростування доводів апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого щодо належності та допустимості доказів і безпідставності виправдання ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 190 КК України, не взяв до уваги усі докази по справі, не дав їм оцінки у сукупності; також у порушення ст. 404 КПК України суд не дослідив у судовому засіданні письмових доказів та показань свідків, що є порушенням принципу безпосередності дослідження доказів, та дійшов передчасного висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити.
Захисник у суді касаційної інстанції заперечував проти задоволення скарги.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зіст. 438 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить з обставин, установлених у вироку.
Згідно ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.