Постанова
Іменем України
28 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 759/16203/17
провадження № 51-2464 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Ємця О.П., Остапука В.І.
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Сингаївської А.О.,
захисника Паніота В.В., Євглевського В.О.,
засудженого ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників Євглевського В.О. та Паніота В.В. на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100080003134 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Павлодар (Казахстан), жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 липня 2008 року за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільненого 09 листопада 2011 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 5 місяців 8 днів,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 313, ч. 1 ст. 263 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2018 року ОСОБА_1 засуджено:
- за ч. 1 ст. 313 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік;
- за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- за ч. 3 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року апеляційні скарги захисників Євглевського В.О. та Паніота В.В. залишені без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону від 26 листопада 2015 року у строк відбування покарання ОСОБА_1 зараховано строк його попереднього ув`язнення з 29 вересня 2017 року по 28 лютого 2019 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він з метою незаконного виготовлення для збуту психотропної речовини - амфетаміну придбав хімічний лабораторний посуд та інші необхідні речовини, які перевіз до місця свого проживання у с. Стоянка Київської області, де, використовуючи придбаний посуд, довів його до придатного стану для використання під час виготовлення психотропної речовини, тим самим незаконно виготовив обладнання, призначене для виготовлення цієї речовини, та став його незаконно зберігати.
У подальшому за допомогою вказаного обладнання ОСОБА_1 незаконно виготовив в особливо великих розмірах психотропну речовину - амфетамін, загальний розмір якої становить 42,91 г, яку незаконно зберігав з метою збуту.
Крім того, ОСОБА_1 за невстановлених обставин без передбаченого законом дозволу придбав бойові припаси, а саме дві наступальні осколкові ручні гранати, які незаконно зберігав за місцем свого проживання.
11 квітня 2017 року під час огляду автомобіля ОСОБА_1 було виявлено та вилучено розфасовану у пакети психотропну речовину амфетамін в особливо великих розмірах, а також під час огляду місця проживання останнього було вилучено обладнання для виготовлення психотропної речовини та вказані гранати.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Євглевський В.О. просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що:
- судовий розгляд проведено неповно, не було досліджено речові докази,
- висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 ґрунтуються на недопустимих доказах, зокрема, висновках експертиз та протоколах огляду місця події,
- під час досудового розслідування було порушено права підозрюваного на захист, а захиснику усупереч ст. 290 КПК України не були відкриті матеріали провадження.
Захисник Паніот В.В. у своїй касаційній скарзі просить скасувати судові рішення, а кримінальне провадження закрити, оскільки досліджені в суді докази не доводять вину його підзахисного. Зазначає, що:
- судовий розгляд проведено неповно, висловлює твердження щодо недопустимості доказів та порушення права на захист, які є аналогічними доводам захисника Євглевського В.О.,
- заперечує наявність у діях засудженого складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, оскільки відсутній закон про надання дозволів на придбання та зберігання боєприпасів,
- посилається на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України та безпідставну відмову суду в задоволенні клопотання про виклик та допит свідків.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 подав до суду касаційної інстанції доповнення до касаційних скарг його захисників, у якому повністю підтримує викладені в скаргах доводи та вказує на неповноту і необ`єктивність судового розгляду.
Захисники у суді касаційної інстанції підтримали скарги, просили їх задовольнити.
Засуджений підтримав своїх захисників.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарг.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однобічність або неповнота судового слідства чи невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є предметом розгляду суду касаційної інстанції. Тому суд не має повноважень на перевірку доводів сторони захисту щодо неповноти судового розгляду та неправильного встановлення судами фактичних обставин справи.
Натомість, зазначені обставини, на які, зокрема, посилаються у касаційних скаргах захисники, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. При перегляді судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами нижчих інстанцій.
З положень ст. 94 КПК України слідує, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційних скаргах. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
Так, суд у вироку серед іншого, послався на протоколи огляду місця події, під час яких з письмового дозволу ОСОБА_1 були оглянуті автомобіль та будинок, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення зазначених оглядів; висновки експертів щодо приналежності виявлених речовин до психотропних (амфетаміну), а вилученого хімічного лабораторного посуду до обладнання, призначеного для виготовлення психотропної речовини.
Твердження захисників про недопустимість протоколів огляду автомобіля та помешкання були предметом дослідження судів та визнані безпідставними. Суди першої та апеляційної інстанцій вірно зазначили, що огляд автомобіля та будинку було проведено з добровільної письмової згоди ОСОБА_1, наданої згідно з вимогами закону. Крім того, матеріали справи містять клопотання слідчого про проведення обшуку автомобіля та будинку, а також ухвали слідчого судді від 11 квітня 2017 року про надання дозволу на проведення такого обшуку, що повністю відповідає вимогам статей 234-237 КПК України. Обставини, які викладені в зазначених протоколах, стороною захисту, зокрема й самим обвинуваченим, не оспорюються, протоколи підписані всіма учасниками слідчої дії у присутності обвинуваченого, жодних зауважень до цих протоколів заявлено не було. Поняті своїми підписами підтвердили достовірність внесених у ці протоколи відомостей, в тому числі й про те, що їм роз`яснено їх права. Так само не висловлював ОСОБА_1 і тверджень, що психотропні речовини, обладнання для їх виготовлення та бойові припаси належать не йому, а іншим особам, хоча мав можливість це зробити, зробивши відповідні застереження до вказаних протоколів.
Крім того, апеляційний суд при спростуванні доводів сторони захисту, що психотропні речовини та обладнання для їх виготовлення не належать ОСОБА_1, звернув увагу на те, що обвинувачений у судовому засіданні за участю захисника визнав свою вину у виготовленні психотропного засобу, проте заперечував умисел на його збут. Однак враховуючи особливо велику кількість зазначеного засобу, наявність спеціального обладнання для його виготовлення у великих розмірах, розфасування зазначеної речовини невеликими порціями, те, що засуджений не перебуває на обліку у лікаря нарколога, як особа, яка вживає наркотичні чи психотропні речовини, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 умислу на збут психотропного засобу.