Постанова
іменем України
27 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 207/2893/17
провадження № 51-3909 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Луганського Ю. М., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Барашкіної І. О.,
прокурора Гошовської Ю. М.,
захисника Куценка В. А. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Куценка В. А. та першого заступника прокурора Дніпропетровської області на вирок Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040780000334, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської обл., зареєстроване місце проживання якого у АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 березня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, тапризначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою скасовано, ОСОБА_1 звільнено з-під варти в залі суду.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задоволено повністю та ухвалено стягнути з ОСОБА_1 22 007 грн.
Вирішено судом питання про процесуальні витрати і речові докази.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно.
За обставин, установлених судом першої інстанції та детально викладених у вироку, ОСОБА_1 приблизно о 20 годині 00 хвилин 22 лютого 2016 року, перебуваючи у двокімнатній квартирі АДРЕСА_2, яка належить потерпілій ОСОБА_2,та в якій він винаймав кімнату, таємно, шляхом вільного доступу викрав з кімнати телевізор "Samsung" LA32C400E4, вартістю 5280 грн, після чого з місця скоєння злочину зник, заподіявши потерпілій майнової шкоди на зазначену суму.
Крім того, ОСОБА_1 у період часу з 16 години 00 хвилин до 16 години 30 хвилин 23 лютого 2016 року, перебуваючи за вищевказаною адресою, шляхом пошкодження дверей проник до іншої кімнати, звідки таємно, повторно викрав майно потерпілої ОСОБА_2 на загальну суму 14 655,16 грн, після чого з місця скоєння злочину зник, заподіявши потерпілій майнову шкоду на вищевказану суму.
Дніпровський апеляційний суд, задовольнивши апеляційну скаргу прокурора, 17 липня 2019 року скасував вирок районного суду в частині призначеного покарання і постановив свій вирок, яким засудив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК зарахував ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення за період з 06 жовтня 2017 року по 21 березня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
В іншій частині вирок залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Куценко В. А. порушує питання про скасування вироку апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.При цьому зазначає про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушення права на захист. Наголошує, що 17 липня 2019 року апеляційний суд провів судовий розгляд за його відсутності, не повідомивши про дату та час розгляду апеляційної скарги сторони обвинувачення на вирок районного суду.
Прокурор у своїй касаційній скарзі порушує питання про скасування вироку апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме порушення права обвинуваченого на захист. При цьому зазначає, що згідно з аудіозаписом судового засідання від 17 липня 2019 року, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд не з`ясував думку ОСОБА_1 щодо реалізації його права на захист за участю адвоката Куценка В. А. Вказує, що рішення про заміну адвоката Куценка В . А. судом у передбаченому законом порядку не вирішувалось та відповідне процесуальне рішення не приймалось.
Позиції учасників судового провадження
ЗахисникКуценко В. А. та прокурор Гошовська Ю. М. у судовому засіданні підтримали касаційні скарги захисника та прокурора і просили задовольнити вимоги скарг.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені в касаційних скаргах, суд касаційної інстанції дійшов такого висновку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підставою для скасування судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 20 КПК засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізувати інші процесуальні права, передбачені КПК.
Частиною 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено право кожного захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника. Право обвинуваченого на захист закріплене у п. 5 ч. 2 ст. 129 Конституції України як одна з основних засад судочинства.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що принципи змагальності та рівності сторін є наріжним каменем справедливого судового розгляду в розумінні ст. 6 Конвенції. Відповідно до них кожна зі сторін повинна мати змогу надати власне розуміння справи. Суд визнав, що ці принципи є застосовними також у частині вручення сторонам судових документів.
У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що сумлінне забезпечення здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, є обов`язком держави. Адекватний захист обвинуваченого як у суді першої інстанції, так і в суді вищої інстанції має вирішальне значення для справедливості у системі кримінального судочинства.
Частиною 4 ст. 405 КПК передбачено, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо таким особам було належним чином повідомлено про дату, час і місце апеляційного розгляду, а вони не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Крім того, за ч. 3 ст. 111 КПК повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, встановленому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.