Постанова
іменем України
28 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 236/6/18
провадження № 51-2009км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Огурецького В.П.,
суддів Маринича В.К., Лагнюка М.М.,
при секретарі Батку Є.І.,
за участю прокурора Піх Ю.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Кузнецової Т.С., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Донецького апеляційного суду від 7 лютого 2019 року, якою скасовано вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 12 червня 2018 року і закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017051720000151 (далі - ЄРДР), за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Великих Лук Псковської області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 12 червня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 366-1 КК до покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме на суму 42 500 грн, із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, на строк 1 рік.
Згідно з вироком ОСОБА_1, будучи службовою особою - заступником начальника структурного підрозділу "Служба комерційної роботи та маркетингу" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", 20 березня 2017 року о 09:45 у службовому кабінеті на вул. Привокзальній, 21А у м. Лимані з використанням комп`ютерної техніки заповнив і подав шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) щорічну декларацію за 2016 рік, передбачену Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII "Про запобігання корупції" (далі - Закон № 1700-VII), в якій указав завідомо неправдиві відомості стосовно майна, що відрізняються від достовірних на суму 775 738 грн, тобто на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних громадян. А саме не вказав у декларації про наявність двох квартир та автомобіля, які належали йому та членам його сім`ї на праві власності у звітний період і підлягали декларуванню.
Так, ОСОБА_1 у розділі 3 цієї декларації "Об`єкти нерухомості" вказав завідомо недостовірні відомості про те, що в нього відсутнє таке майно для декларування.
Водночас у розділі 2.1 декларації "Інформація про суб`єкта декларування" ОСОБА_1 зазначив як зареєстроване та фактичне місце проживання: квартиру АДРЕСА_2, 84400. Зазначене житло вартістю 357 912 грн ОСОБА_1 і ОСОБА_2 придбали у власність шляхом приватизації (по 1/2 кожному зі співвласників) у 2007 році.
Також у розділі 3 цієї декларації "Об`єкти нерухомості" ОСОБА_1 не вказав квартири АДРЕСА_3, власником якої він є на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 17 серпня 2013 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 і того ж дня зареєстрованого державним нотаріусом.
Крім того, ОСОБА_1 у розділі 6 цієї декларації "Цінне рухоме майно - транспортні засоби" вказав завідомо недостовірні відомості про те, що в нього та членів сім`ї відсутнє таке майно для декларування, у той час як згідно з договором купівлі-продажу від 7 березня 2013 року він придбав у ТОВ "Талісман-Авто" і 15 березня 2013 року зареєстрував на своє ім`я автомобіль "Ford Kuga Titanium", 2012 року випуску, власником якого був до 16 лютого 2017 року.
Донецький апеляційний суд ухвалою від 7 лютого 2019 року вирок місцевого суду скасував, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрив на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді та вичерпанням можливості їх отримати.
Вимоги касаційної скарги та узгоджені доводи особи, яка її подала
Прокурор у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного суду від 7 лютого 2019 року щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону, а саме вимог статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Стверджує, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що всі докази, зібрані під час досудового розслідування працівниками Управління захисту економіки в Донецькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України (далі - УЗЕ в Донецькій області ДЗЕ НП України), є недопустимими відповідно до ч. 2 ст. 86 КПК, що є підставою для скасування судового рішення, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Прокурор указує на те, що досудове розслідування кримінального провадження здійснювалося не працівниками УЗЕ в Донецькій області ДЗЕ НП України, а слідчим Лиманського відділення поліції Слов`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області відповідно до вимог ст. 216 КПК. А отже, після початку кримінального провадження всі докази про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК, були зібрані органом досудового розслідування у межах його повноважень, визначених КПК.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Піх Ю.Г. підтримала касаційну скаргу прокурора Кузнецової Т.С., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, просила задовольнити скаргу, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обвинувачений ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу прокурора, в якому просив залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 цієї статтісуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не буловстановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з приписами статей 370, 419 вказаного Кодексу рішення апеляційного суду повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому апеляційний розгляд здійснюється з урахуванням правил статей 404, 405, 407 КПК.
Відповідно до вимог ст. 374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку, серед іншого, повинна містити підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, є істотними і з огляду на положення ст. 438 КПК є підставою для його скасування (ст. 412 КПК).
Як видно з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1, дійшов висновку, що наведені в ній доводи є обґрунтованими, в справі не встановлено достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпано можливості їх отримати. Тому суд апеляційної інстанції скасував вирок місцевого суду та закрив кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.
Своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що єдиним джерелом даних про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК, і, відповідно, підставою для внесення в ЄРДР, має бути висновок НАЗК щодо встановлення факту порушення антикорупційного законодавства суб`єктом декларування. Оскільки НАЗК не проводило перевірки декларації ОСОБА_1 і не затверджувало відповідного висновку, прокурор не мав повноважень вносити відомості в ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК, за фактом внесення ОСОБА_1 завідомо неправдивих відомостей до щорічної декларації, та проводити досудове розслідування. З урахуванням наведеного апеляційний суд визнав усі отримані під час досудового розслідування докази недопустимими на підставі вимог ст. 86, 87 КПК у зв`язку з тим, що вони отримані всупереч порядку, встановленому КПК.
Вказаний висновок суду апеляційної інстанції зроблено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та іншими законами України.
Відповідно до ст. 1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. При цьому кримінальне процесуальне законодавство України складається не лише з цього Кодексу, а й з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інших законів України.
Згідно з ч. 1 ст. 4 КПК кримінальне провадження на території України здійснюється на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 1 ст. 7 КПК установлено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Однією із загальних засад кримінального провадження є публічність. Зміст цієї засади розкрито у ст. 25 КПК, а саме, що прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Засада публічності реалізується через норми КПК, якими визначаються повноваження і обов`язки прокурора та слідчого. Так, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 36, п. 1 ч. 2 ст. 40 КПК прокурор і слідчий уповноважені починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 214 КПК слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.