Постанова
іменем України
27 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 718/3038/18
провадження № 51-3064км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Луганського Ю. М., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Барашкіної І. О.,
прокурора Гошовської Ю. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Мельника В. І. на вирок Чернівецького апеляційного суду від 02 квітня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018260000000303, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Шипинці Кіцманського району Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 лютого 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 27 липня 2018 року приблизно о 17 годині 15 хвилин, керуючи пасажирським автобусом "Mersedes-Benz-Sprinter" (номерний знак НОМЕР_1 ), рухаючись у межах населеного пункту с. Мамаївці Кіцманського району Чернівецької області, наближаючись до залізничного переїзду, розташованого на 258 км 9 пк. (переїзду) перегону "Мамаївці - Чернівці Північна", порушив вимоги дорожнього знаку 2.2, п.п. 1.5, 2.3 (б), 20.2, 20.3 і 20.5 (в, г) Правил дорожнього руху, проявив неуважність та самовпевненість у своїх діях, не вжив заходів для зупинки транспортного засобу перед дорожнім знаком пріоритету 2.2 "Проїзд без зупинки заборонено", не переконавшись у тому, що не наближається поїзд, продовжив рух через залізничний переїзд, у результаті чого допустив зіткнення з тепловозом марки "ЧМЕ-36350", який рухався справа наліво щодо напрямку руху вказаного автомобіля.
Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажирам автобуса ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заподіяно смерті, ОСОБА_4 - тяжких тілесних ушкоджень, а ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Чернівецький апеляційний суд 02 квітня 2019 року вирок суду першої інстанції скасував у частині призначення покарання та постановив новий, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
У решті вирок залишив без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Мельник В. І. просить змінити рішення суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість і пом`якшити міру основного покарання, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Сторона захисту зазначає, що суд апеляційної інстанції мав законні підстави погодитися з мірою покарання, призначеного судом першої інстанції, з огляду на ступінь тяжкості вчиненого вперше ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК, яке відповідно до ч. 4 ст. 12, ст. 25 КК класифікується як необережний тяжкий злочин; обставини, за яких сталася дорожньо-транспортна пригода; повне визнання ним вини, щире каяття, відшкодування збитків потерпілим і постраждалим внаслідок пригоди, їх думку з приводу його покарання, стан його здоров`я після дорожньо-транспортної пригоди та його вік, виключно позитивні характеристики, в тому числі його бездоганну репутацію до вчинення протиправних дій, наявність у нього міцних соціальних зав`язків у місці проживання, фактичне перебування на його утриманні дружини, відсутність обставин, які обтяжують його покарання.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні висловила доводи про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги захисника і призначення засудженому більш м`якого покарання.
Іншим учасникам судового провадженнябуло належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов такого висновку.
Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 286 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
Що стосується доводів у касаційній скарзі захисника про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, то вони є необґрунтованими.
Статтями 50 і 65 КК передбачено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення особи та попередження нових злочинів. Ця функція за правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.