Постанова
Іменем України
26 листопада 2019 р.
м. Київ
Справа № 639/7009/17
Провадження № 51-2204км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів: Матієк Т. В., Могильного О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Слободян О. М.,
прокурора Сингаївської А. О.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Бессонової О. М.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року в кримінальному провадженні № 12017220500002179 по обвинуваченню
ОСОБА_1 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Барвінкове Харківської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого 08 грудня 2017 року вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі і на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України.
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 січня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2017 року, більш суворим, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, що 01 листопада 2017 року у першій половині дня, більш точний час встановити не виявилось за можливе, ОСОБА_1, перебуваючи в гостях у свого знайомого ОСОБА_2 в орендованій останнім квартирі АДРЕСА_2, вирішив таємно заволодіти міні баром "ЕМВ 40Р" (холодильником), належним ОСОБА_3, використовуючи ту обставину, що ОСОБА_2 був відсутній, оскільки знаходився на роботі, переконавшись та будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно заволодів міні баром "ЕМВ 40Р" (холодильником), який забрав з балкону вказаної квартири, після чого ОСОБА_1, звернувши на свою користь викрадене майно, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись в подальшому ним на власний розсуд. В результаті протиправного діяння ОСОБА_1 завдав потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на суму 2700 грн.
Надалі, ОСОБА_1 в той же день у другій половині дня, вступив у злочинну змову з чоловіком на ім`я ОСОБА_4 щодо таємного викрадення будь-якого майна, належного раніше незнайомій йому ОСОБА_5, з якою він заздалегідь в ході телефонної бесіди домовився про зустріч на предмет добової оренди житла, та приблизно о 20 год. цілеспрямовано прийшов зі своїм подільником до квартири АДРЕСА_3, де власниця квартири довірливо передала йому ключі від вхідних дверей. Відразу після цього ОСОБА_5, отримавши обумовлену грошову суму за оренду житла від ОСОБА_1, вийшла з квартири, а малознайомий чоловік на ім`я ОСОБА_4, діючи узгоджено, відповідно до раніше розробленого злочинного плану, туди прийшов, саме в той час ОСОБА_1, реалізуючи спільний з чоловіком на ім`я ОСОБА_4 злочинний план, таємно заволоділи майном потерпілої, після цього ОСОБА_1 з іншим співвиконавцем на ім`я ОСОБА_4, звернувши на свою користь викрадене майно, з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд. В результаті протиправного діяння ОСОБА_1 та його подільник завдали потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 7587 грн.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року зазначений вирок залишений без зміни.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема застосування закону, який не підлягає застосуванню, а саме ст. 75 КК України, невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м`якості, а також з підстав істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.
Касаційна скарга мотивована тим, що посилання апеляційного суду на щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину не можуть бути підставою для застосування ст. 75 КК України, враховуючи тяжкість вчинених злочинів та особу винного. Вказується на необґрунтоване відхилення апеляційної скарги прокурора в частині оскарження ст. 75 КК України та, як наслідок, призначення ОСОБА_1 м`якого покарання. Зазначається, що в ухвалі апеляційного суду не наведено переконливих мотивів залишення її без задоволення, а тому вказана ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор підтримала касаційну скаргу, просила ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник вказували на безпідставність доводів касаційної скарги прокурора та просили ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора засуджений вказує на її безпідставність та необґрунтованість, на законність ухвали апеляційного суду.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.