постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
19 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 565/1725/16-к
провадження № 51-10213км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Бущенка А. П., Григор`євої І. В.,
з участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
прокурора Гаврилюка С. М.,
захисників Лук`янової М. Л., Негрея О. М.,
засуджених ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
ОСОБА_2 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисника Негрея О. М. на вирок Кузнецовського міського суду Рівненської області від 5 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 12 вересня 2018 року у кримінальному провадженні №12014180050000292 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Вараша (колишнє м. Кузнецовськ) Рівненської області,
та
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця смт Нова Рафалівка Володимирецького району Рівненської області, та жителя м. Вараша Рівненської області,
кожного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296 та ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 5 березня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими та засуджено кожного до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 296 КК - на строк 2 роки, за ч. 2 ст. 121 КК - на строк 8 років.
На підставі ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне визначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2, кожному окремо, покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Цим вироком також засуджено ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 296 КК, судові рішення щодо котрого у касаційному порядку не оскаржуються.
Вирішено питання щодо запобіжних заходів, речових доказів та процесуальних витрат.
Частково задоволено цивільні позови потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про стягнення на їхню користь з засуджених моральної та матеріальної шкоди.
Місцевий суд установив, що 12 квітня 2014 року приблизно о 23:00 біля дитячого майданчику між будинками на майдані Будівельників у місті Кузнецовську ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у присутності сторонніх осіб, діючи з хуліганських спонукань умисно спричинили потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження: ОСОБА_2 завдав один удар скляною пляшкою у потиличну ділянку голови останнього, від якого він упав, після цього разом із ОСОБА_1 завдали йому ще не менше 15 ударів ногами у голову та тулуб, а ОСОБА_3 у цей час завдав йому більше 10 ударів ногами по нижніх кінцівках. Після цього ОСОБА_1 завдав ще одного удару пляшкою у голову потерпілого.
Внаслідок цих дій ОСОБА_6 було заподіяно тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, у тому числі тяжких, від яких він помер.
При перегляді вироку Апеляційний суд Рівненської області ухвалою від 12 вересня 2018 року рішення місцевого суду змінив, виключив з його мотивувальної частини обтяжуючу покарання обставину - "тяжкі наслідки, завдані злочином ", а в решті залишив вирок без змін.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та даним про його особу через суворість просить змінити оскаржувані судові рішення.
На думку засудженого, при вирішенні питання про призначення йому покарання судами першої та апеляційної інстанцій не було взято до уваги відсутність у справі обтяжуючих обставин та його менш активну участь у вчиненні злочину. Вважає, що у суду були усі підстави для застосування до нього положень ст. 69 КК.
Також зазначає, що судами обох інстанцій всупереч вимогам ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону України "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання" від 26 листопада 2015 року № 838-VIII - далі у редакції Закону № 838-VIII) не зараховано у строк відбування покарання термін його попереднього ув`язнення з 10 по 15 травня 2015 року та з 5 березня по 12 вересня 2018 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені у справі судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
При цьому засуджений вказує на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, обвинувальний ухил суду, порушення ним принципу безсторонності, а також на неповноту та упередженість судів обох інстанцій при розгляді справи. Зауважує, що місцевий та апеляційний суди так і не встановили, коли саме помер ОСОБА_6, та не надали належної оцінки висновкам комісійної судово-медичної експертизи від 24 квітня 2017 року № 459/16.
Зазначає, що суд першої інстанції у вироку не вказав, з яких підстав ним не було взято до уваги докази, які свідчать про те, що тяжкі тілесні ушкодження потерпілому були заподіяні засудженим ОСОБА_3 та його дружиною.
На думку засудженого, у своєму рішення суд апеляційної інстанції не надав правильної оцінки доводам, які були викладені ним в апеляційній скарзі, їх не спростував та обмежився лише цитуванням доказів, наведених у вироку місцевого суду. Крім того, цей суд не розглянув його клопотання про застосування до нього амністії. А тому засуджений вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Захисник Негрей О.М. у касаційній скарзі посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність просить скасувати постановлені у справі судові рішення і закрити провадження через відсутність в діянні ОСОБА_2 складу інкримінованих злочинів.
На думку захисника, органом досудового розслідування не надано та судом першої інстанції не здобуто доказів у доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень.
Зокрема захисник вважає, що оскільки постанови органу обвинувачення про залучення експертів у кримінальному провадженні не приймалися та у матеріалах справи такі відсутні, то висновки експертиз: судово-медичних від 30 квітня 2014 року № 83 та від 26 лютого 2016 року № 83(Д ), від 21 травня 2015 року № 84, від 22 травня 2015 року № 85, від 20 травня 2015 року № 82 і № 83, від 23.05.2015 року № 86, від 15 жовтня 2015 року № 2.2-228/15, від 24 листопада 2016 року № 291, судово-токсикологічної від 23 квітня 2014 року № 626; судово-гістологічної від 28-30 квітня 2014 року № 492; судово-криміналістичної від 14-22 квітня 2014 року №62/63; судово-психіатричних від 11 червня 2015 року №211/15 і № 212/15; судово імунологічної від 15 червня 2015 року № 2.2-93/15; судово-дактилоскопічних від 9 липня 2015 року №5.10-№37, від 4 березня 2016 року № 2.2-69/16 та № 2.2-70/16, від 4 травня 2016 року №10/135; судово-психологічних від 21 вересня 2016 року № 956 та від 30 вересня 2016 року № 957, є недопустимими доказами. Крім того вважає, що судами обох інстанцій не було надано належної оцінки висновку комісійної судово-медичної експертизи від 24 квітня 2017 року № 459/16.
На переконання захисника, при перегляді вироку місцевого суду суд апеляційної інстанції усупереч вимог ст. 404 КПК ці порушення не усунув, а тому ухвалене ним судове рішення також не може вважатися законним.
Позиція учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджені ОСОБА_1, ОСОБА_2, та захисники Негрей О. М. і Лук`янова М. Л. вимоги касаційних скарги підтримали.
Прокурор у задоволенні касаційних скарг заперечив і просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому, згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Під час судового розгляду суд першої інстанції ретельно дослідив надані сторонами докази у справі, детально виклав їх зміст у вироку та з урахуванням проведеного аналізу надав цим доказам належну правову оцінку. Покладені в основу вироку докази узгоджуються між собою і не викликають сумнівів у їх належності, допустимості та достовірності, а сукупність цих доказів у їх взаємозв`язку є достатньою для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як вбачається зі змісту вироку місцевого суду, свій висновок про винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їм злочинів суд першої інстанції обґрунтував: показаннями самих засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (котрі частково визнали вину за ч. 2 ст. 296 КК, а за ч. 2 ст. 121 КК вину не визнали та від дачі показань відмовились на підставі ст. 63 Конституції України), а також засудженого ОСОБА_3 (котрий детально розповів про обставини побиття ними потерпілого ОСОБА_6 ); свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а також свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_12 (які пояснили, що того вечора перебували разом із ОСОБА_6 і до його побиття засудженими ніяких тілесних ушкоджень у нього не бачили); наданими у суді показаннями експерта ОСОБА_13 ; протоколами огляду місця події від 13 квітня 2014 року, протоколом огляду трупа від 13 квітня 2014 року, протоколами проведення слідчих експериментів: від 9 листопада 2015 року (за участю свідка ОСОБА_9 ), 19 листопада 2015 року (за участю свідка ОСОБА_8 ), 20 листопада 2015 року (за участю засудженого ОСОБА_3 ), 22 червня 2016 року (за участю засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ); протоколами пред`явлення особи для впізнання: від 15 квітня 2014 року (за участю свідка ОСОБА_9 ), від 27 листопада 2016 року (за участю свідка ОСОБА_10 ); висновками судово-медичних, імунологічних, гістологічних та психологічних експертиз.