Постанова
Іменем України
03 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 305/389/16
провадження № 61-5227св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - виконавчий комітет Рахівської міської ради, ОСОБА_2, Рахівська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 січня 2019 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Куштана Б. П., Джуги С. Д.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
виконавчого комітету Рахівської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення та свідоцтва про право власності.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 19 вересня 2016 року притягнуто Рахівську міську раду до участі в справі як співвідповідача.
Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим 18 листопада 1997 року Рахівською державною нотаріальною конторою, вона є власником 1/2 частини жилого будинку АДРЕСА_1 ), що має загальну площу 78,2 кв. м, житлову площу - 43,89 кв. м, із належними до нього надвірними будівлями і спорудами. Позивачці на підставі Державного акту серії І-ЗК № 034839 на право приватної власності на землю, виданого 11 грудня 1998 року за рішенням Виконавчого комітету Рахівської міської ради від 29 жовтня 1998 року № 85, належить призначена для обслуговування жилого будинку, господарських споруд і будівель земельна ділянка площею 0,077 га, на якій розташований указаний вище будинок.
29 жовтня 2004 року мати позивачки - ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 належну їй 1/2 частини будинку. Щодо відчуження належної до будинку земельної ділянки цивільно-правова угода не укладалася.
Також зазначила, що із 2008 року між нею та ОСОБА_2 тривають спори, щодо володіння та користування належною до будинку земельною ділянкою, усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку, щодо користування будинком і належного до нього господарськими будівлями і спорудами тощо.
Під час розгляду судом іншої справи, в лютому 2016 року позивачці стало відомо, що на підставі рішення Виконавчого комітету Рахівської міської ради від 24 червня 2011 року № 70 ОСОБА_2 27 січня 2012 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: на частину житлового будинку АДРЕСА_2, загальною площею 100,83 кв . м, житловою площею - 45,46 кв. м. Право власності на цей об`єкт нерухомості зареєстровано комунальним підприємством "Рахівське міське бюро технічної інвентаризації" 31 січня 2012 року.
Указані рішення виконкому та свідоцтво ОСОБА_1 вважає незаконними та такими, що підлягають визнанню недійсними та скасуванню як такі, що видані всупереч вимогам законодавства, оскільки ОСОБА_2 не мав документів, які б посвідчували його права на земельну ділянку під нерухомим майном, а одноосібним власником землі була позивачка.
Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 20 вересня 2010 року було визнано мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за умовами якої, зокрема, у володіння останнього були передані відповідні приміщення будинку, було передбачено добудову певних приміщень, після чого загальна площа належної відповідачу частини будинку повинна була становити 61,83 кв. м. Фактично ж оспореними рішенням виконкому та свідоцтвом було визнано і оформлено за ОСОБА_2 право власності на частину будинку, загальна площа якої склала 100,83 кв. м, тоді як позивачка на таку добудову будинку згоди не надавав.
ОСОБА_1 вважає, що відповідач порушив умови мирової угоди і здійснив перебудову і добудову приміщень в інших параметрах, внаслідок чого став власником більшого приміщення. ОСОБА_2 не звертався до неї як до власника земельної ділянки для надання дозволу на перебудову чи добудову своєї частини будинку, не погоджував із співвласником будинку відповідний проект, не повідомив і про оформлення свого права на нерухомість. Родина відповідача, яка проживає в будинку, не допускає ОСОБА_1 до свого майна, реконструкція зі значним збільшення площі будинку проведена відповідачем таким чином, що вона не має вільного доступу до своєї земельної ділянки та майна, не може вільно ними користуватися.
Вказані дії порушують права позивачки та суперечать вимогам діючого законодавства.
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнень просила визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Рахівської міської ради від 24 червня 2011 року № 70 "Про оформлення права власності на квартиру" щодо реєстрації частини житлового будинку, що становить квартиру АДРЕСА_4, на праві приватної власності ОСОБА_2 в цілій частині та видачі свідоцтва про право власності; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Рахівською міською радою 27 січня 2012 року, на частину житлового будинку, що становить квартиру АДРЕСА_4 на ім`я ОСОБА_2 на підставі рішення Виконавчого комітету Рахівської міської ради від 24 червня 2011 року № 70.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 16 грудня 2016 року, позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Рахівської міської ради від 24 червня 2011 року № 70 "Про оформлення права власності на квартиру". Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, видане 27 січня 2012 на ім`я власника ОСОБА_2 на підставі рішення Виконавчого комітету Рахівської міської ради від 24 червня 2011 року № 70.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діяв ОСОБА_4, задоволено частково. Скасовано рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 16 грудня 2016 року, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатом нового розгляду рішенням Тячівського районного суду від 15 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Постановою Закарпатського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діяв ОСОБА_4, задоволено частково. Рішення Тячівського районного суду від 15 березня 2018 року скасовано та ухвалено по справі нове рішення, яким у задоволенні подову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Рахівської міської ради, ОСОБА_2 відмовлено.
Апеляційний суд Закарпатської області, скасовуючи рішення суду першої інстанції від 15 березня 2018 року, та відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_1, виходив з того, що в силу приписів частини другої статті 367 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) право спільної часткової власності сторін припинилося. Тобто сторони являють рівноправними власниками, яким на праві приватної власності належить кожному своя квартира, і після здійснення ними поділу власності у натурі, вже не являються співвласниками у спільній частковій власності, а тому посилання позивачки на порушення її прав як співвласника відповідно до статей 356, 358 ЦК України у зв`язку з ненадання нею згоди на здійснення будівельних робіт є помилковим.
Крім того відповідно до частини першої статті 377 ЦК України та частини 1 статті 120 у зв`язку із набуттям ОСОБА_2 права власності на частину житлового будинку АДРЕСА_5 виді квартири АДРЕСА_6 перейшло право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
05 березня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 січня 2019 року, та залишити в силі рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 березня 2018 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачка є одноосібним власником земельної ділянки, а оскаржуваним рішенням Виконавчого комітету Рахівської міської ради від 24 червня 2011 року № 70 "Про оформлення права власності на квартиру" порушено її право власності на цю земельну ділянку та права як співвласника Ѕ частини будинковолодіння АДРЕСА_5 .
Крім того ОСОБА_1 своєї згоди на здійснення відповідачем будівельних робіт, внаслідок яких значно збільшилась житлова площа частини житлового будинку, та зареєстровано за ним право власності на квартиру АДРЕСА_6 не надавала, а також рішення органу місцевого самоврядування та виданого на його підставі свідоцтво про право власності на нерухоме майно було прийнято з порушенням вимог розділу VIII Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Мінісерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (чинного на час виникнення цивільно-правових відносин).
Також безпідставними є висновки апеляційного суду, що на підставі ухвали суду про визнання мирової угоди позивач та відповідач стали власниками окремих квартир, оскільки за умовами мирової угоди відповідачу не передавалась у власність квартира АДРЕСА_6, і не визнавалась за ним право власності на неї. У власність передано існуючі на час розподілу у будинку АДРЕСА_5 житлові та нежитлові приміщення та дозволено здійснити визначену мировою угодою добудову.
Однак відповідачем не було здійснено відповідної реєстрації права власності на підставі мирової угоди.
Доводи інших учасників справи:
16 квітня 2019 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_4 через засоби поштового зв`язку подано до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 січня 2019 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Тячівського районного суду Закарпатської області.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.