Постанова
Іменем України
02 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 757/29791/17-ц
провадження № 61-37835св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, на постанову Апеляційного суду міста Києва від 04 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Андрієнко А. М., Мараєвої Н. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про повернення майна.
Позов обґрунтований тим, що04 травня 2013 року позивач передав відповідачу три скульптури: "Корпоратив" вартістю 3 000,00 дол. США, "Скрипка" вартістю 15 000,00 дол. США, та "Балет" - вартістю 15 000,00 дол. США для продажу в Арт-салоні "New Gallery". Передання скульптур було оформлене накладною від04 травня 2013 року№ 7.
Вважав, що між сторонами укладено усний договір комісії, за яким відповідач як комісіонер зобов`язався за дорученням позивача як комітента за плату продати скульптури від свого імені, але за рахунок комітента, підтвердженням чого є зазначена накладна. 03 квітня 2015 рокуОСОБА_2 повідомила ОСОБА_1 про закриття її галереї на ремонт, у звʼязку з чим потрібно забрати скульптури, однак 04 квітня 2015 року відповідач повернула позивачу лише дві скульптури, а щодо третьої скульптури "Скрипка" пояснила, що не може її знайти. 21 лютого 2017 року позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути скульптуру "Скрипка", або в разіїї продажу передати йому грошові кошти, однак його вимога не виконана. На момент укладення усного договору комісії, підприємницька діяльність відповідача була припинена відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2011рокуу справі №2а-18771/10/2670, а тому, укладаючи договір, відповідач увела позивача в оману, поставивши на накладній печатку зі своїм ім`ям як суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи.
Позивач просив суд зобов`язати відповідача повернути йому скульптуру "Скрипка" вартістю 15 000,00 дол. США, яку передано ОСОБА_2 04 травня 2013 року згідно знакладною №7
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що позивач не довів факту укладення договору комісії між ним та ОСОБА_2 , а накладна від 04 травня 2013року№ 7 не є договором комісії.Найменування, передбачені у цій накладній, одержані салоном-галереєю з проставленням печатки суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, однак відповідачем зазначено фізичну особу ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 листопада 2017 року скасовано та постановлено нове рішення, яким позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 скульптуру "Скрипка" (висота 80 см, бронза, мармур) вартістю 15 000,00 дол. США, яку передано ОСОБА_2 04 травня 2013 року згідно з накладною № 7.
Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтоване тим, що договір комісії між позивачем та відповідачем було укладено шляхом обміну документами, про що свідчить видаткова накладна від 04 травня 2013 року № 7, в якій зазначено найменування товару та його вартість.
У справі відсутні будь-які належні та достатні докази, які свідчили б про те, що вказаний правочин у встановленому законом порядку визнаний недійсним. Відповідач не оспорювала факт одержання від позивача виконаних ним скульптур на виставку в Арт-салоні "New Gallery" та неповернення нею позивачу скульптури "Скрипка". У матеріалах справи немає належних та переконливих доказів повернення ОСОБА_2 позивачу скульптури "Скрипка".
Крім того, відповідач не була належним чином зарахована на роботу до Арт-салону "New Gallery" і не була його працівником, проте особисто отримала від позивача спірну скульптуру для експозиції на виставці, про що оформила накладну, підписала її та поставила на ній свою печатку як суб`єкт підприємницької діяльності, проте після закінчення виставки відповідач не повернула скульптуру позивачу, тому позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2018 року ОСОБА_6 через представника ОСОБА_7 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Апеляційного суду міста Києва від 04 квітня 2018 року, просила скасувати постанову Апеляційного суду міста Києва від 04 квітня 2018 року, залишити в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 листопада 2017 року.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права. Суд помилково визначився з характером правовідносин, що фактично склалися між сторонами, і при вирішенні спору неправильно застосував статті 1011-1028 ЦК України про договір комісії.
Апеляційний суд безпідставно не врахував те, що у показаннях відповідача як свідка у кримінальній справі вона пояснила, що скульптура "Скрипка" була повернута позивачу іншим працівником салону-галереї "New Gallery" ОСОБА_8 у квітні 2015 року, коли відповідач хворіла, тому вона особисто скульптуру позивачу не повертала.
Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги, що відповідач не є належним відповідачем у справі.
Позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що на підставі накладної від 04 травня 2013 року № 7 позивач передав салону-галереї "New Gallery" три найменування скульптур: "Корпоратив" вартістю 3 000,00 дол. США, "Скрипка" вартістю 15 000,00 дол. США, "Балет" вартістю 15 000,00 дол. США. У накладній зазначено, що ці найменування одержані салоном-галереєю "New Gallery" за підписом керівника, на накладній поставлена печатка суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2