Постанова
Іменем України
30 жовтня 2019 року
місто Київ
справа № 369/7610/17
провадження № 61-38366св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 січня 2018 року у складі судді Дубас Т. В. та постанову Апеляційного суду Київської області від 15 травня 2018 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк"
(далі - ПАТ "УкрСиббанк", банк) звернулось до суду з позовом до відповідачів, у подальшому уточненим, в якому просило з метою погашення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту від 17 липня 2008 року № 11366764000 за кредитом та процентам у розмірі 511 255, 99 дол. США, та за договором про надання споживчого кредиту від 17 липня 2008 року № 11367998000 за кредитом та процентами у розмірі 295 851, 05 дол. США, звернути стягнення на предмет іпотеки - нежиле приміщення, загальною площею 220, 90 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" та встановити початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Експерт +" (далі - ТОВ "Експерт+"), згідно зі звітом про оцінку майна від 04 грудня 2017 року у розмірі 3 718 752, 00 грн та звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, загальною площею 0, 1974 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 3222480601:01:050:0082, встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" та встановити початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Експерт+" згідно зі звітом про оцінку майна від 04 грудня 2017 року у розмірі 1 430 532, 00 грн.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 17 липня 2008 року укладені договори про надання споживчих кредитів № 11366764000 та № 11367998000. Відповідно до умов кредитного договору № 11366764000 позивач надав позичальнику кредит (грошові кошти) у сумі 220 000, 00 дол. США, відповідно до умов кредитного договору № 11367998000 - 130 000, 00 дол. США, позичальник зобов`язався повертати надані кредити у повному обсязі в терміни та у розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно з додатком № 1 до договору, але в будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 17 липня 2018 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (пункти 1.1, 1.2 кредитних договорів). На забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника за кредитними договорами ОСОБА_1 відповідно до договорів іпотеки від 17 липня 2008 року № 15205 та № 7069 передав у іпотеку: нежиле приміщення, загальною площею 220, 90 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку, загальною площею 0, 1974 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 3222480601:01:050:0082. Право власності на нежиле приміщення, що є предметом іпотеки, зареєстроване за відповідачами на праві спільної часткової власності у розмірі по 1/2 частці за кожним на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 10 листопада 2014 року (справа №369/4135/14-ц). Таким чином, відповідно до пункту 6.9 договору іпотеки № 15205, частин першої, другої статті 23 Закону України "Про іпотеку" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають статус іпотекодавців та несуть всі його обов`язки за іпотечним договором № 15205.
Банк зобов`язання за кредитними договорами виконав належним чином, однак позичальник свої зобов`язання не виконував, у зв`язку з чим станом на 10 липня 2017 року заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 17 липня 2008 року № 11366764000 склала: за сумою кредиту та процентами 511 255, 99 дол. США, за пенею - 3 178 788, 94 грн. Заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 17 липня 2008 року № 11367998000 становить: за сумою кредиту та процентами 295 851, 05 дол. США, за пенею - 1 869 134, 22 грн.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
Відповідачі позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 січня 2018 року позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено. З метою погашення заборгованості за кредитними договорами від 17 липня 2008 року № 11366764000, № 11367998000 суд звернув стягнення на предмети іпотеки - нежиле приміщення, загальною площею 220, 9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та на земельну ділянку, загальною площею 0, 1974 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 3222480601:01:050:0082, встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною, визначеною згідно з Законом України "Про іпотеку" та Законом України "Про виконавче провадження".
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що ОСОБА_1 належним чином умови договорів про надання споживчого кредиту не виконував, в зв`язку з чим у нього перед банком утворилась заборгованість. У червні 2013 року та у квітні 2014 року позивач звертався до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі. Враховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як пред`явленням позову про стягнення заборгованості, так і пред`явленням позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості, подання кредитором позовної заяви про стягнення заборгованості перериває перебіг позовної давності. Таким чином, враховуючи дію умови кредитних договорів, кінцевий термін погашення кредитної заборгованості та звернення ПАТ "УкрСиббанк" у 2013-2014 роках до суду за захистом своїх прав, суд першої інстанції зробив висновок, що відсутні підстави для відмови у позові у зв`язку із пропуском позовної давності.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 15 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення
Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 січня 2018 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що враховуючи той факт, що позикодавцем відповідно до положень підпункту 6.1.2 договорів про надання споживчих кредитів змінено термін виконання зобов`язань за цими договорами, тобто час повернення всієї суми кредиту, нарахованих та несплачених відсотків, а також враховуючи, що зазначені вимоги ПАТ "УкрСиббанк" визнано законними, що підтверджується рішеннями Києво-Святошинського районного суду від 07 квітня 2014 року у справі № 369/9234/13ц та від 11 липня 2014 року у справі № 369/3861/14ц, тому у ОСОБА_1 виникло зобов`язання повернути отримані грошові кошти та нараховані відсотки за користування зазначеними коштами, а також штрафні санкції, що свідчить про наявність невиконаного зобов`язання перед позивачем. Факт наявного зобов`язання ОСОБА_1 перед ПАТ "УкрСиббанк" підтверджується відомостями у справі про видачу позивачу виконавчих документів та наявності їх на виконанні у державній виконавчій службі. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що основне зобов`язання за кредитним договором не виконано, заборгованість, стягнута з відповідача на користь банку за судовим рішенням, не сплачена, а тому суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо безпідставності доводів відповідача про застосування до вимог банку позовної давності, яка перервалась у зв`язку із зверненням банку до суду із зазначеними позовами.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтовувалась доводами про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права. Заявник зазначив, що банк, направивши 20 грудня 2012 року та 24 вересня 2013 року вимоги про повернення суми кредиту за договорами, змінив строк виконання зобов`язання. У подальшому, на підставі зазначених вимог, банк звернувся до суду із позовами, чим перервав перебіг позовної давності, однак, суди неправильно застосували норми матеріального права, дійшовши висновку про те, що позов у цій справі поданий у межах позовної давності.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданому відзиві ПАТ "УкрСиббанк" просило касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення залишити без змін з огляду на необґрунтованість та недоведеність вимог касаційної скарги. Банк стверджував, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди із висновками судів.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 08 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосувані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 17 липня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11367998000, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 130 000, 00 дол. США, строком до 17 липня 2018 року.
Пунктом 1.1 договору визначено, що банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти у сумі 130 000, 00 дол. США, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та умовах, зазначених у цьому договорі.
Згідно з умовами підпункту 1.2.2 договору позичальник зобов`язався повернути банку кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, але не пізніше 17 липня 2018 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту.
17 липня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11366764000, відповідно до умов пункту 1.1 якого банк зобов`язався надати ОСОБА_1 , а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 220 000, 00 дол. США та сплатити відсотки у порядку і на умовах, визначених договором.
Згідно з умовами підпункту 1.2.2 договору позичальник зобов`язався повернути банку кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту (додаток № 1), але не пізніше 17 липня 2018 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту.
На забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника за зазначеними кредитними договорами ОСОБА_1 відповідно до договорів іпотеки від 17 липня 2008 року № 15205 та № 7069 передав у іпотеку: нежиле приміщення, загальною площею 220, 9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку, загальною площею 0, 1974 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 3222480601:01:050:0082.
Зазначені договори іпотеки посвідчені приватним нотаріусом
Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Федотовою О. В. та зареєстровані в реєстрі за № 5946 та № 5954.
Відповідно до пункту 6.9 договорів іпотеки іпотека зберігає силу у випадку, коли змінюється власник предмета іпотеки.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 07 липня 2017 року № 91408325 право власності на нежиле приміщення, загальною площею 220, 9 кв. м, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , зареєстроване за відповідачами на праві спільної часткової власності у розмірі по 1/2 частині за кожним на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 10 листопада 2014 року (справа №369/4135/14-ц).
Відповідач ОСОБА_1 належним чином умови договорів про надання споживчих кредитів не виконував, у зв`язку з чим у нього перед банком утворилась заборгованість, яка станом на 10 липня 2017 року за договором про надання споживчого кредиту від 17 липня 2008 року № 11366764000 становила за кредитом та процентами 511 255, 99 дол. США та за пенею - 3 178 788, 94 грн. Заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 17 липня 2008 року № 11367998000 за кредитом та процентами становила 295 851, 05 дол. США та за пенею - 1 869 134, 22 грн.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 квітня 2014 року у справі № 369/9234/13-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором № 11367998000 у розмірі 204 168, 47 дол. США. Рішення набрало законної сили 27 травня 2014 року.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 липня 2014 року у справі № 369/3861/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" суму боргу з повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом у розмірі 331 994, 84 дол. США. Рішення набрало законної сили 19 листопада 2014 року.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Верховний Суд в оцінці доводів касаційної скарги врахував, що, встановивши фактичні обставини, суди першої та апеляційної інстанцій не надав їм належної правової оцінки.