Постанова
Іменем України
27 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 335/10896/15-ц
провадження № 61-21524св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Арт Моторс",
третя особа - Публічне акціонерне товариство "Дельта-Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником ОСОБА_2, на рішення апеляційного суду Запорізької області від 20 грудня 2016 року в складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Кримської О. М., Дашковської А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
В жовтні 2015 року ОСОБА_1, через свого представника ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - Відділ ДВС), Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Моторс" (далі - ТОВ "Арт Моторс"), зазначивши третьою особою Публічне акціонерне товариство "Дельта-Банк" (далі - ПАТ "Дельта-Банк"), про виключення майна з опису та звільнення майна з-під арешту.
В обґрунтування позову, з урахуванням уточнення позовних вимог, зазначив, що державним виконавцем Відділу ДВС здійснюється примусове виконання виконавчого листа № 0818/7266/2012, виданого 17 травня 2013 року Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежиле приміщення першого та проміжного поверху літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_1, площею 228,6 кв. м, що належить на праві власності позивачу, для задоволення вимог ПАТ "Дельта Банк" за кредитним договором № 11/КВ-07 від 26 лютого 2007 року на загальну суму 5 285 219,69 грн, шляхом реалізації вказаного предмета іпотеки через прилюдні торги у межах процедури виконавчого провадження. В рамках виконавчого провадження державним виконавцем було складено акт опису й арешту майна від 19 жовтня 2015 року, в який внесено вищевказане житлове приміщення із зазначенням площі 228,3 кв. м.
Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 12 вересня 2013 року встановлено, що дія іпотеки припинилася 25 лютого 2010 року. Оскільки договір купівлі-продажу, за яким позивач купив зазначені нежитлові приміщення, укладено 05 липня 2010 року, а іпотека щодо цих приміщень припинилась 25 лютого 2010 року, то на позивача не поширюються права і обов`язки іпотекодавця за іпотечним договором.
Крім того, площа нежилого приміщення, на яке звернено стягнення за вказаним рішенням суду, становить 228,6 кв. м, а площа придбаного позивачем за договором купівлі-продажу від 05 липня 2010 року нежилого приміщення, на яке накладено арешт державним виконавцем, складає 228,3 кв. м, тобто існує розбіжність в площі обʼєкта нерухомості, а тому, як вважає позивач, у нього відсутнє визначене виконавчим документом майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості. Внесення в акт опису й арешту майна від 19 жовтня 2015 року зазначеного нежилого приміщення площею 228.3 кв. м порушує право власності позивача.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд виключити з акту опису та арешту майна від 19 жовтня 2015 року та звільнити з-під арешту нежиле приміщення першого та проміжного поверху літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_1, площею 228,3 кв. м, що належить на праві власності позивачеві.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2016 року позов задоволено.
Виключено з акту опису та арешту майна від 19 жовтня 2015 року, складеного державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Зюбрицьким А. В. за виконавчим провадженням № 48945169, та звільнено з-під арешту нежиле приміщення першого та проміжного поверху літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_1, площею 228,3 кв. м, що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що в порушення підпункту 4.2.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Міністерством юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512\5, акт опису арешту майна від 19 жовтня 2015 року складений одноособово державним виконавцем за відсутності як стягувача, так і боржника, без достатньої перевірки належності нерухомого майна боржнику. До акту опису та арешту майна від 19 жовтня 2015 року внесені дані щодо адреси нежилого приміщення та його площі за змістом виконавчого листа та Реєстру прав власності нерухомого майна, при цьому площа приміщення у виконавчому листі та у вказаному Реєстрі зазначена різна - 228,6 та 228,3 кв. м відповідно. В договорі купівлі-продажу приміщення, на підставі якого ОСОБА_1 став його власником, зазначено площа 228.3 кв. м. Доказів зміни площі приміщення матеріали справи не містять. З цього суд першої інстанції зробив висновок про неможливість однозначно встановити, чи є описане державним виконавцем майно тим майном, щодо якого здійснюється примусове виконання рішення, що є підставою для виключення нерухомого майна, власником якого є позивач, з акту опису та арешту.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 20 грудня 2016 року апеляційні скарги ПАТ "Дельта-Банк" та Відділу ДВС задоволено.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2016 року у цій справі скасовано і ухвалене нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу ДВС, ТОВ "Арт Моторс", третя особа - ПАТ "Дельта-Банк", про виключення майна з опису та звільнення майна з-під арешту відмовлено.
Апеляційний суд мотивував рішення тим, що описане і арештоване державним виконавцем нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1, є тим самим нерухомим майном, на яке відповідно до рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 31 січня 2013 року звернено стягнення за іпотечним договором від 27 лютого 2007 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2017 року ОСОБА_1, через свого представника ОСОБА_2, звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що за змістом частини першої статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" з позовом про зняття арешту з майна може звертатись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.