Постанова
Іменем України
20 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 371/634/16-ц
провадження № 61-24736св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика "Скіф",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником ОСОБА_3, на рішення Апеляційного суду Київської області від 20 березня 2017 року в складі колегії суддів: Данілова О. М., Мережко М. В., Суханової Є. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Фабрика "Скіф", третя особа - ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за договором позики.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що 26 листопада 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, згідно з яким ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 5 750 000,00 грн із зобов`язанням повернути позику протягом 60 календарних днів після отримання вимоги позикодавця про повернення грошових коштів.
26 листопада 2015 року ОСОБА_2 отримав грошові кошти. 01 березня 2016 року позивач вручив позичальнику лист-вимогу про повернення суми позики у строк до 30 квітня 2016 року. Однак, позичальник не повернув позивачу борг ні на дату повернення до нього, ні на час пред`явлення позову до суду.
З метою забезпечення вимог кредитора, 26 листопада 2015 року разом з договором позики було укладено договір поруки між позивачем та ТОВ "Фабрика "Скіф", відповідно до пункту 1.1 якого, поручитель зобов`язувався відповідати перед позивачем за виконання всіх зобов`язань позичальника, що виникли за договором позики від 26 листопада 2015 року.
З огляду на викладене, позивач просив суд стягнути з ТОВ "Фабрика "Скіф" на його користь заборгованість у загальному розмірі 6 355 936,97 грн, з яких: 5 750 000,00 грн - сума заборгованості; 9 426,23 грн - 3 % річних та 596 510,74 грн - сума процентів за користування коштами.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Миронівського районного суду Київської області від 30 серпня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "Фабрика "Скіф" заборгованість за договором поруки у розмірі 5 750 000,00 грн та 3 % річних у розмірі 9 426,23 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконав узятих на себе за договором поруки зобов`язань та не повернув позивачу кошти за договором позики, а відтак порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом стягнення з ТОВ "Фабрика "Скіф" на користь ОСОБА_1 5 750 000,00 грн суми основного зобов`язання та 3 % річних за час прострочення зобов`язання у розмірі 9 426,23 грн.
При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення процентів за користування позикою, оскільки зі змісту самого договору позики умов щодо сплати процентів не передбачено, а відтак договір є безоплатним.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 20 березня 2017 року рішення Миронівського районного суду Київської області від 30 серпня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, дійшов висновку, що при укладенні між позивачем та генеральним директором ТОВ "Фабрика "Скіф" договору поруки, останній не мав необхідного обсягу повноважень. Крім того, апеляційний суд вказав, що відповідачем не було дотримано процедури державної реєстрації змін до статуту, що передбачена статтею 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а відтак укладення договору позики, поруки, а також проведення загальних зборів учасників ТОВ "Фабрика "Скіф" в один день - 26 листопада 2015 року не може вважатися законним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2017 року ОСОБА_1, через уповноваженого представника ОСОБА_3 , звернувся з касаційною скаргою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, витребувано цивільну справу № 371/634/16-ц з Миронівського районного суду Київської області.
На виконання підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України 11 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що апеляційний суд помилково виходив з того, що при укладенні між позивачем та генеральним директором ТОВ "Фабрика "Скіф" договору поруки, останній не мав необхідного обсягу повноважень, оскільки вказане не спростовує презумпцію правомірності правочину. Також, на переконання заявника, договір поруки від 26 листопада 2015 року, укладений між позивачем та відповідачем, не є нікчемним, оскільки його недійсність не встановлена законом.
Апеляційний суд вийшов за межі своїх повноважень, оскільки питання дійсності чи недійсності договору поруки від 26 листопада 2015 року не було предметом судового розгляду, в тому числі в межах розгляду цієї справи.
На думку скаржника, посилання апеляційного суду на обставини, що встановлені в справі № 911/3112/16 є помилковими, оскільки, відмовляючи в задоволенні заяви про зупинення провадження у справі, апеляційний суд визнав факт відсутності взаємозв`язку між господарською справою № 911/3112/16 та справою, що розглядається. Крім того, рішення Господарського суду Київської області від 11 листопада 2016 року в справі № 911/3112/16 на час ухвалення оскарженого рішення не набрало законної сили та в подальшому скасовано постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2017 року.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.
Суди встановили, що 26 листопада 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики на суму 5 750 000,00 грн.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору позики позикодавець передає позику позичальникові протягом трьох днів з дня підписання сторонами цього договору. Позика передається у готівковій формі. Факт передання коштів підтверджується розпискою позичальника.
Згідно пунктом 4.1 вказаного договору позичальник зобов`язується повернути позику протягом 60 календарних днів після отримання вимоги позикодавця про повернення грошових коштів у вигляді листа або електронною поштою на адресу: ryslan@skifltd.com.
Відповідно до пункту 5.1 вказаного договору позики цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання позики позичальникові.
За змістом розписки ОСОБА_2 від 26 листопада 2015 року " ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1, виданий 16.12.2002 ОВД "Черпаново-Южноє" м. Москви Російської Федерації отримав грошові кошти за договором позики від 26.11.2015 р."
З метою забезпечення вимог кредитора за вказаним договором позики, 26 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Фабрика "Скіф" в особі генерального директора Довбенка О. О., який діяв на підставі статуту було укладено договір поруки.
Відповідно до пункту 1.1 договору поруки ТОВ "Фабрика "Скіф" зобов`язувалось відповідати перед позивачем за виконанням всіх зобов`язань ОСОБА_2, що виникли з договору позики від 26 листопада 2015 року, який був укладений між кредитором та боржником.
Відповідно до пункту 3.2 договору поруки поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов`язання за основним договором в повному обсязі.
01 березня 2016 року ОСОБА_2 отримав від позивача лист-вимогу про повернення позики у сумі 5 750 000,00 грн.
Строк виконання зобов`язання настав 30 квітня 2016 року, кошти за договором позики позивачу повернуто не було.