ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 323/2569/16-ц
провадження № 61-30566 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, законним представником якої є ОСОБА_2,
третя особа - орган опіки та піклування Димитрівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 29 травня 2017 року в складі колегії суддів Воробйової І. А., Бєлки В. Ю., Крилової О. В.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, законним представником якої є ОСОБА_2, в якому, з урахуванням уточнень, просила визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1, який належить їй на праві власності.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що в будинку крім власника зареєстрована донька позивача ОСОБА_2 та онуки: ОСОБА_3, ОСОБА_4
З 2013 року відповідачі втратили інтерес до зазначеного будинку та припинили в ньому проживати, однак в добровільному порядку знятися з місця реєстрації не бажають. Вказана обставина перешкоджає ОСОБА_1 в повному обсязі здійснювати права власника нерухомого майна, а також оформити субсидію.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 23 січня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі. Визнано ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, законним представником якої є ОСОБА_2, такими, що втратили право користування жилим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1,
Суд першої інстанції, керуючись положеннями статті 405 ЦК України, виходив із того, що відповідачі не проживають за вказаною адресою без поважних причин понад один рік.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 29 травня 2017 року апеляційну скаргу відповідачів задоволено: скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Апеляційний суд виходив із того, що відповідач ОСОБА_3 не втратив інтерес до житлового будинку за місцем реєстрації, а тимчасово в ньому не проживає у зв`язку з працевлаштуванням у м. Запоріжжя; відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не проживають у будинку з поважних причин унаслідок наявності конфліктної ситуації між ними й позивачем.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Запорізької області від 29 травня 2017 року та просила його скасувати, залишивши в силі рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 23 січня 2017 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України дана справа передана до Верховного Суду.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що судом апеляційної інстанції без належного правового обґрунтування відхилено доводи, викладені в позовній заяві, не враховано докази, які надавалися позивачем, та скасовано рішення суду першої інстанції, яке в повній мірі відповідає вимогам закону.
Заперечення на касаційну скаргу
Заперечення/відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховного Суду не надходили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.
В указаному будинку крім ОСОБА_1 зареєстрована її донька ОСОБА_2 та онуки: ОСОБА_3 й ОСОБА_4, яка є неповнолітньою.
Згідно з актом від 07 червня 2016 року, складеного комісією в складі депутата сільської ради Сущевської Н. О., сусідів: ОСОБА_5, ОСОБА_6 , в будинку за адресою: АДРЕСА_1 проживає лише ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_4 не проживають в даному будинку з 2000 року, ОСОБА_3 - з 2013 року.
Відповідно до довідки від 18 жовтня 2016 року за № 776, виданої Димитрівською сільською радою Оріхівського району Запорізької області, в зазначеному вище будинку зареєстровані ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 . Фактично постійно за вказаною адресою проживає лише ОСОБА_1 .. ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_4 постійно проживають на території сільської ради за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 на території сільської ради не проживає, мешкає в м. Запоріжжі.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 з 21 жовтня 2016 року перебуває в трудових відносинах з ТОВ "СЕВІ-ТРЕЙД", яке знаходиться у м. Запоріжжі, на посаді комплектувальника.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4, з 01 вересня 2015 року навчається в комунальному закладі "Запорізька загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів №4" Запорізької обласної ради, знаходиться на неповному державному забезпеченні та перебуває в школі-інтернаті з понеділка по п`ятницю.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.