ПОСТАНОВА
Іменем України
03 грудня 2019 року
Київ
справа №461/10591/15-а
касаційне провадження №К/9901/9740/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Галицького районного суду м. Львова від 11.05.2016 (головуючий суддя: Волоско І.Р.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016 (головуючий суддя: Костів М.В., судді: Улицький В.З., Шавель Р.М.) у справі №461/10591/15-а за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червона Калина - 22" до Львівської міської ради, треті особи: Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання незаконною та скасування ухвали,
В С Т А Н О В И В:
В жовтні 2015 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червона Калина - 22" (далі - ОСББ "Червона Калина - 22" або позивач) звернулося до суду з позовом до Львівської міської ради (далі - відповідач), треті особи: Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради, ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ), в якому просило визнати незаконною та скасувати ухвалу Львівської міської ради №3890 від 18.09.2014 "Про погодження ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на просп АДРЕСА_1 ".
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм чинного земельного законодавства України, законодавства про місцеве самоврядування та одночасно з цим порушено охоронюваний законом інтерес ОСББ.
Позивач стверджує, що рішення органу місцевого самоврядування прийнято без дотримання принципу рівності осіб перед законом, їх зацікавленості, оскільки не враховані права співвласників багатоквартирного будинку НОМЕР_1 на отримання першочергово у власність земельної ділянки, що призвело до конфлікту в питанні розмежування земельних ділянок та погодження меж між ОСББ "Червона Калина-22" та співвласниками будинку НОМЕР_2.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 11.05.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016, адміністративний позов задоволено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що врахування приватних інтересів при здійсненні землеустрою на місцевому рівні полягає у забезпеченні фізичним та юридичним особам рівних можливостей набуття у власність або користування, у тому числі на умовах оренди, земельних ділянок і в захисті їхніх прав на землю. Суди констатували, що при прийнятті оскаржуваного рішення рада не врахувала інтереси співвласників багатоквартирного будинку НОМЕР_1, їх права на отримання у власність земельної ділянки. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться у комунальній власності м. Львова, інформація щодо перебування цієї земельної ділянки у власності чи користуванні інших осіб відсутня.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали касаційну скаргу, у якій просять Верховний Суд скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про залишення позову без розгляду або закриття провадження у справі. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржники зазначають, що рішенням виконкому Львівської міської ради від 23.06.1959 №683 за житловим будинком на АДРЕСА_1 на праві користування закріплена земельна ділянка площею 0,0657 га. Згідно свідоцтва про право власності від 29.12.2007 ОСОБА_2, ОСОБА_1 отримали у власність 49/100 частини житлового будинку, а ОСОБА_4 в порядку спадкування отримала у власність 51/100 частину житлового будинку на АДРЕСА_1 . Таким чином, на переконання скаржників вони є законними землекористувачами спірної земельної ділянки, а тому їм обґрунтовано погоджено місце розташування земельних ділянок та відповідно надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 у власність. При цьому, скаржники заперечують право позивача на першочергове отримання ним цієї земельної ділянки у власність.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.01.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 20.06.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26.11.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
На адресу суду касаційної інстанції від позивача надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу ОСОБА_2 і ОСОБА_1 без задоволення.
Інші учасники справи правом на подачу відзиву не скористалися.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.10.2013 ОСББ "Червона Калина-22" звернулося до Центру надання адміністративних послуг ЛМР за із заявою №2-20748/АП на погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адересою: АДРЕСА_2 у власність ОСББ "Червона Калина-22". До заяви були подано: план земельної ділянки з межами запропонованими для закріплення, погоджений Управлінням архітектури Департаменту містобудування, складений 23.09.2013, а також Акт встановлення та узгодження меж землекористування на місцевості, складений 02.09.2013 та підписаний представниками суміжних земельних ділянок в присутності представника ЛКП "ЖИТЛОВИК-С".
У зв`язку із неотриманням відповіді за результатом його звернення ОСББ "Червона Калина-22" повторно із заявами №2-22239/АП від 04.11.2013, №2-25783/АП 24.12.2013, від 28.04.2014 № 2-6771/АП зверталося до відповідача щодо вирішення його питання.
Лише 16.02.2015 Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин ЛМР у відповідь на лист від 02.02.2015 повідомило ОСББ "Червона Калина - 22" про те, що їх звернення від 28.04.2014 №2-67771/АП щодо відведення земельної ділянки знято з розгляду, без зазначення конкретних причин такого зняття.
Натомість, 18.09.2014 Львівська міська рада на пленарному засіданні 16 - тої сесії 6-го скликання прийняла ухвалу №3890 "Про погодження ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на просп АДРЕСА_1 ", згідно з якою погодила місце розташування земельних ділянок та надала дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0.0183 га і площею 0,0657 га на АДРЕСА_1, громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Вважаючи зазначене рішення ради протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
За змістом статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
За змістом частин першої - другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади та порядок передачі земельних ділянок у власність встановлені статтями 118, 122 ЗК України.
Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.