ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 916/2286/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Грузицька І. В.,
за участю представників:
позивача - не з`явилися,
відповідача - Прокопишина Н. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" і Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 (судді: Мишкіна М. А., Будішевська Л. О., Таран С. В.) і рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2019 (суддя Малярчук І. А.) у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго"
про стягнення 8 436 671,25 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У жовтні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" (далі - КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго") про стягнення заборгованості за поставлений природний газ за договором від 20.10.2017 № 8018/1718-ТЕ-23 (далі - договір) у тому числі: основного боргу у сумі 7 739 004,88 грн; пені - 557 870,50 грн; 3 % річних - 102 049,48 грн; інфляційних втрат - 37 746,39 грн.
1.2. Позовні вимоги із посиланням на положення статей 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 629, 655 Цивільного кодексу України, статей 173-175 Господарського кодексу України, а також умови пункту 6.1 договору обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором щодо повної та своєчасної оплати поставленого природного газу.
1.3. У відзиві на позовну заяву КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" просило відмовити у її задоволенні, наголошуючи, що строки і порядок здійснення розрахунків за поставлений природний газ визначаються на підставі Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (зі змінами і доповненнями) (далі - Порядок від 04.03.2002 № 256), згідно з яким держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із теплопостачанням, а саме витрат на придбання природного газу.
Отже, як зазначив відповідач, строки і порядок здійснення розрахунків за поставлений природний газ визначаються саме положеннями Порядку від 04.03.2002 № 256 (зі змінами і доповненнями) незалежно від виникнення правовідносин між сторонами на підставі господарського договору. Грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), їх застосування та чинність не залежать від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови.
КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" у відзиві на позовну заяву також просило суд зменшити розмір пені у разі, якщо суд визнає обставини, викладені у відзиві, недостатніми для відмови у задоволенні позову.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.02.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019, закрито провадження у справі в частині позовних вимог АТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" основного боргу у сумі 4 173 702,61 грн. Відмовлено у задоволенні позову в частині позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" 3 565 302,27 грн основного боргу, 557 870,50 грн пені, 102 049,48 грн - 3 % річних, 37 746,39 грн інфляційних втрат. Стягнуто з КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 62 605,53 грн судового збору.
2.2. Згідно з додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 06.03.2019 стягнуто з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 7 500,00 грн і витрати, пов`язані з розглядом справи, у сумі 135,84 грн.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2019 скасовано, витрати КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 7 500,00 грн і витрати, пов`язані з розглядом справи, у сумі 135,84 грн покладено на відповідача - КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго".
Крім того, згідно з постановою суду апеляційної інстанції судовий збір, сплачений у зв`язку із поданням апеляційних скарг, покладено на скаржників, стягнуто з КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" судовий збір за подання апеляційної скарги на додаткове рішення від 06.03.2019 у сумі 2 881,50 грн.
2.3. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, закрив провадження у справі в частині вимог про стягнення з КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" основного боргу у сумі 4 173 702,61 грн у зв`язку зі сплатою зазначеної суми боргу під час розгляду справи, що свідчить про відсутність предмета спору в цій частині.
2.4. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення основного боргу у сумі 3 565 302,27 грн, суди зазначили, що оскільки цю суму відповідач сплатив до порушення провадження у справі, підстав для стягнення зазначених коштів немає.
2.5. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суди зазначили, що позивач не довів підстав для застосування санкцій, визначених умовами договору, а також наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки, як зазначили суди, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених у Порядку від 04.03.2002 № 256.
Разом із цим суд апеляційної інстанції, визнавши правильним висновок суду першої інстанції про пропорційний розподіл між сторонами суми судового збору, на підставі положень частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про необхідність покладення витрат КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" на професійну правничу допомогу у сумі 7 500,00 грн і витрат із направлення поштової кореспонденції у сумі 135,34 грн на відповідача.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг
3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, АТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 у частині відмови у задоволенні позову про стягнення з КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" пені у сумі 557 870,50 грн, 3 % річних у сумі 102 049,48 грн та інфляційних втрат у сумі 37 746,39 грн, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Так, скаржник вважає необґрунтованим застосування судами до спірних правовідносин у частині відмови у задоволенні вимог про стягнення з відповідача 3 % річних, інфляційних втрат і пені положень Порядку від 04.03.2002 № 256, яким врегульовано відносини із фінансування субвенцій, і саме в цій частині ці відносини мають підпорядковуватися імперативному регулюванню держави. Водночас відносини між сторонами спору регулюються умовами договору та нормами загального і спеціального законодавства.
Скаржник наголошує, що надання субвенцій і умови постачання та оплати природного газу не є тотожними за своєю суттю, а тому поширення імперативного регулювання на спірні правовідносини є необґрунтованим і таким, що суперечить законодавству.
Суди дійшли висновку про зміну умов договору в частині порядку і строків розрахунку, однак не навели жодного правового обґрунтування такого висновку положеннями чинного законодавства, водночас цивільне законодавство не передбачає такої підстави для зміни умов договору як наявність регулюючого впливу підзаконного акта.
АТ "НАК "Нафтогаз України" не має жодного прямого відношення до відносин між відповідачем (КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго") та державою у частині дії порядку фінансування, а в частині проведення розрахунків за поставлений природний газ сторони мають керуватися саме умовами договору.
АТ "НАК "Нафтогаз України" вважає, що у цьому випадку необхідно враховувати положення статті 625 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України.
У разі порушення державою строків розрахунків/затримки проведення розрахунків КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" має передбачене законодавством право на захист порушеного права у судовому порядку, проте доказів вчинення відповідних дій відповідач не надав.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго", заперечуючи проти її задоволення, акцентує, що оскільки підприємство було позбавлено можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за договором, застосування до нього відповідальності у виді стягнення пені за допущене прострочення оплати послуг та виникнення зобов`язання, передбаченого у частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням 3 % річних та інфляційних втрат, є безпідставним.
3.3. КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" також подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 у частині стягнення з КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" судових витрат у сумі 62 605,53 грн, а також постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 у частині скасування додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2019.
Так, скаржник наголошує, що оскільки відповідач не вчиняв неправомірних дій, які стали підставою для виникнення спору, немає і підстав для застосування положень частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України щодо пропорційного розподілу між сторонами судового збору, як і для покладення на відповідача обов`язку сплатити витрати, пов`язані з розглядом справи і витрат на правову допомогу.
Заявник касаційної скарги зазначає, що оскільки за результатами розгляду справи провадження у справі у частині стягнення суми основного боргу у сумі 4 173 702,61 грн закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, то судовий збір, визначений судом пропорційно до суми боргу, не підлягає стягненню з КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго", а з урахуванням вимог пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" за наявності клопотання позивача має бути повернено із бюджету незалежно від часу подання відповідного клопотання.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні представника відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах і запереченнях на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги необхідно частково задовольнити з таких підстав.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 20.10.2017 між АТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) і КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненрго" (споживач) укладено договір про постачання природного газу, згідно з яким:
- постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (пункт 1.1 договору);
- природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2 договору);
- постачальник передає споживачеві з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 8 200 м3. Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформляється актом приймання-передачі. Кількість природного газу, яка передається споживачеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2494 і Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 (пункти 2.1, 3.7, 4.1 договору);
- ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни природного газу, який постачається за цим договором, встановлюються Положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором із дати набрання чинності відповідних змін. Ціна за 1000 м3 газу на дату укладання договору становить 4 942,00 грн, крім того, податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн (пункти 5.1, 5.2 договору);
- споживач здійснює оплату природного газу виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням положень пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій. Затвердженого постановою постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (далі - Порядок від 11.01.2005 № 20) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором (пункт 6.1 договору);
- за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до Порядку від 11.01.2005 № 20 (пункти 8.1, 8.2 договору);
- сторони погодили, що з урахуванням положень пункту 11.3. цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ і теплопостачання, не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором (пункт 8.3 договору);
- сторони у пунктах 3.4 і 11.3 погодили порядок внесення змін до договору, а саме передбачили, що договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору; будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ і теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами, не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору;
- відповідно до пункту 12.1 договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а у частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
4.3. Суди попередніх інстанцій також установили, що у період із листопада 2017 року по березень 2018 року АТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) передало КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненрго" (споживач) природний газ в обсязі 6 604,809 м3 на загальну суму 39 169 159,26 грн (з ПДВ), що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2017, від 31.12.2017, від 31.01.2018, від 28.02.2018 і від 31.03.2018 (том 1, а. с. 27-31).
У період з жовтня 2017 року по 30.06.2018 КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненрго" сплатило АТ "НАК "Нафтогаз України" за отриманий за договором природний газ 31 430 154,38 грн, що підтверджується довідкою щодо операцій, платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи, наведеного також не заперечують сторони.
4.4. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога АТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненрго" заборгованості за поставлений природний газ згідно з умовами договору, у тому числі: основного боргу у сумі 7 739 004,88 грн; пені - 557 870,50 грн; 3 % річних - 102 049,48 грн; інфляційних втрат - 37 746,39 грн.
4.5. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, установив факти сплати КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненрго" частини суми основної заборгованості - 4 173 702,61 грн під час розгляду справи, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог.
При цьому, відмовляючи у задоволенні позову про стягнення з КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненрго" основного боргу у сумі 3 565 302,27 грн, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, установив факт сплати відповідачем боргу у цій сумі до порушення провадження у справі.
Учасники справи не оскаржують судових рішень у справі в частині закриття провадження стосовно стягнення з КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненрго" основного боргу у сумі 4 173 702,61 грн і щодо відмови у задоволенні позову АТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненрго" основного боргу у сумі 3 565 302,27 грн.
4.6. Водночас, відмовляючи у задоволенні позову АТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненрго" пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суди зазначили, що відповідач здійснював розрахунки із позивачем за рахунок коштів державного бюджету, що перераховувалися на підставі Порядку від 04.03.2002 № 256 (з урахуванням змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 № 951, від 21.02.2018 № 114).
Несвоєчасне здійснення державою компенсації пільг та субсидій мало наслідком оплату відповідачем отриманого за договором газу не у строки, визначені договором, заборгованість держава компенсувала лише 21.12.2018.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що строки та порядок здійснення розрахунків за поставлений природний газ визначаються саме нормами Порядку від 08.11.2017 № 256, які змінюють умови договору від 20.10.2017 у частині порядку та строків розрахунку за природний газ, що виключає можливість застосування заходів відповідальності, передбачених у частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України, та нарахування позивачем пені.
4.7. Колегія суддів вважає такий висновок судів попередніх інстанцій передчасним із таких підстав.
У статті 12 Господарського кодексу України передбачено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.
4.8. Як свідчать матеріали справи та установили суди, АТ "НАК "Нафтогаз України" і КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненрго" у договорі передбачили, що споживач здійснює оплату за природний газ виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням положень пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до Порядку від 11.01.2005 № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не змінює строків та умов розрахунків за цим договором (пункт 6.1 договору).