1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Окрема ухвала





Окрема думка

судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.

справа № 761/24489/17 (провадження № 14-362 цс 19)

13 листопада 2019 року

м. Київ


Велика Палата Верхового Суду розглянула касаційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" на постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Концерну "Військторгсервіс" про стягнення заборгованості із заробітної плати, надбавки до посадового окладу, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки та інфляційних втрат і постановою від 13 листопада 2019 року касаційну скаргу залишила без задоволення, оскаржуване судове рішення без змін.


Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можу повністю погодитися з огляду на таке.


1. У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просив стягнути з Концерну "Військторгсервіс" на свою користь заборгованість із заробітної плати у розмірі 399 380,63 грн за період з 01 лютого 2012 року по 31 жовтня 2017 року, надбавку до посадового окладу за вислугу років у розмірі 15 968,27 грн, інфляційні втрати у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати у розмірі 32 742,82 грн, компенсацію за невикористані відпустки за 2011 та 2012 роки у розмірі 12 357,84 грн, а всього -460 449,59 грн.

2. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14 липня 2017 року відкрите провадження у справі.

3. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, з підстав того, що Концерн "Військторгсервіс" не має будь-якої заборгованості перед ОСОБА_1, що підтверджується довідкою бухгалтерії концерну від 24 жовтня 2017 року № 05/2204, згідно з якою заборгованість відповідача з виплати заробітної плати перед позивачем за період лютий - березень 2012 року відсутня.

4. Справа розглядалася судами неодноразово.


5. Останньою постановою Київського апеляційного суду від 26 березня 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року скасоване та ухвалене нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково: стягнуто з Концерну "Військторгсервіс" на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 24 540,63 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 50 000,00 грн; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

6. У квітні 2019 року Концерн "Військторгсервіс" звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2019 року та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року.

7. Касаційна скарга мотивована тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати повинні були розглядатися Господарським судом міста Києва, у якому було відкрите провадження у справі про банкрутство Концерну "Військторгсервіс", оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

8. Розглянувши касаційну скаргу Концерну "Військторгсервіс",відзив на неї та матеріали справи Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що за наявності порушеної господарським судом справи про банкрутство відповідача цивільна справа за позовом до такого відповідача не може бути порушена. Такі спори повинні вирішуватися за правилами господарського судочинства.

9. Проте, враховуючи, що на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду відсутня порушена господарським судом справа про банкрутство відповідача, закриття провадження у цивільному судочинстві поставить під загрозу сутність гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року прав позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, оскільки судами цивільної юрисдикції уже розглянуто справу по суті, а розгляд спору у порядку господарського судочинства у справі про банкрутство унеможливлене тим, що такого провадження уже не існує.

10. Однак, частиною шостою статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".


................
Перейти до повного тексту