П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 815/3651/15
Провадження № 11-614апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради (далі - Міськрада) до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області (далі - Департамент ДАБІ), державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Каменської О. А., Одеського міського управління юстиції (далі - Управління юстиції), ОСОБА_2, треті особи: Департамент комунальної власності Одеської міської ради, ОСОБА_1, про скасування реєстрації декларацій про початок будівельних робіт, про готовність об`єкта до експлуатації, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, зобов`язання вчинити певні дії
за касаційними скаргами ОСОБА_2, яка діє через представника - Дябло Гліба Станіславовича, та відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління юстиції на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року (суддя Стефанов С. О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року (судді Танасогло Т. М., Бойко А. В., Яковлєв О. В.),
УСТАНОВИЛА:
У червні 2015 року заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міськради звернувся до адміністративного суду з позовом, у якому просив:
- скасувати реєстрацію декларацій про початок виконання будівельних робіт, зареєстровану ДАБІ 5 березня 2015 року за № ОД1421508405437, та про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстровану ДАБІ 25 березня 2015 року за № ОД1421508405437;
- скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Каменської О. А. від 7 квітня 2015 року № 20548279, на підставі якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
? зобов`язати ОСОБА_2 за власний рахунок привести до первісного стану самовільно реконструйований об`єкт нерухомості відповідно до технічного паспорта від 22 вересня 2006 року.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 23 листопада 2015 року позов задовольнив.
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 березня 2016 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ОСОБА_2 та відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління юстиції не погодилися із цими рішеннями і звернулись із касаційними скаргами про їх скасування та прийняття нового рішення - про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, серед іншого, йдеться про те, що при здійсненні повноважень власника землі Міськрада не є суб`єктом владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у пункті 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КА С ) у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, а є рівноправним суб`єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися землею. У цьому випадку, як зазначив скаржник, предметом спору є захист права власності земельної ділянки.
Вищий адміністративний суд України ухвалами від 11 та 18 квітня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 327 КАСсудом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
24 червня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС.
Відповідно до цієї норми справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Оскільки в касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду у зв`язку з порушенням правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в установлених статтею 341 КАС межах наведені в касаційних скаргах доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Як установили суди та вбачається з матеріалів справи, 4 грудня 2006 року за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на оскаржуваний об`єкт нерухомості на підставі договору купівлі продажу від 29 листопада 2006 року № 7484, в якому зазначено, що загальна площа приміщення складає 52,0 кв. м, що підтверджується також технічним паспортом від 22 вересня 2006 року.
5 березня 2015 року ОСОБА_2 подано декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлових приміщень кафе без зміни зовнішніх геометричних розмірів та цільового призначення за адресою: АДРЕСА_1, яку Департаментом ДАБІ зареєстровано за № ОД 082150640340.
25 березня 2015 року ОСОБА_2 подано декларацію про готовність вказаного об`єкта до експлуатації, яка зареєстрована Департаментом ДАБІ за № ОД 142150840537.
Як убачається з вищевказаної декларації про початок виконання будівельних робіт, ОСОБА_2 зазначила, що для проведення робіт з реконструкції, задекларованих у вказаному документі, наявність права власності чи користування земельною ділянкою не потребується, оскільки в результаті проведення таких робіт з реконструкції не змінюються геометричні розміри.
Такі ж дані внесені ОСОБА_2 до пункту 11-1 декларації про готовність до експлуатації з посиланням на приписи частини четвертої статті 34 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності".
При цьому у декларації про початок виконання будівельних робіт ОСОБА_2 зазначила, що площа збудованого об`єкта становитиме 505 кв. м, а в пункті 12 декларації про готовність об`єкта до експлуатації зазначено, що загальна площа збудованого об`єкта становить 494,5 кв. м.
Відповідно до технічного паспорта від 17 березня 2015 року, виготовленого приватним підприємством "Проект" загальна площа збудованого об`єкта становить 494,5 кв. м, а площа першого поверху - 330,3 кв. м.
На підставі вищевказаної декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 25 березня 2015 року № ОД 142150840537 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення - кафе, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копіями матеріалів реєстраційної справи № 12.7-43.
Реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Каменської O. A. від 7 квітня 2015 року № 20548279.
На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно від 7 квітня 2015 року № 36004308.
Водночас відповідно до листа управління Держземагентства у м. Одесі від 12 травня 2015 року право власності чи користування на земельну ділянку за ОСОБА_2 не реєструвалось.
Вирішуючи спір у справі, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що у зв`язку з внесенням ОСОБА_2 завідомо недостовірних даних у декларацію про початок виконання будівельних робіт від 5 березня 2015 року № ОД 082150640340 та декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 25 березня 2015 року № ОД142150840537, на підставі яких у подальшому було прийнято рішення про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на зазначений об`єкт, останні підлягають скасуванню, а самовільно реконструйований об`єкт нерухомості - приведенню до первинного стану.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Стаття 2 КАС у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Пункт 1 частини першої статті 3 КАС у редакції, чинній на час вирішення цієї справи судами попередніх інстанцій, справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами частини першої статті 17 КАС у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС у редакції, чинній на час вирішення цієї справи).