ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 623/1656/16-ц
Провадження № 14-405цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Харківський обласний військовий комісаріат (далі - Харківський ОВК),
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Харківського ОВК
на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17 січня 2017 року у складі судді Винниченка П. П. та рішення Апеляційного суду Харківської області від 24 квітня 2017 року у складі колегії суддів Довгаль А. П., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківського ОВК про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди і
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 . звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив:поновити його на посаді головного спеціаліста відділення забезпечення Ізюмського об`єднаного міського військового комісаріату (далі - Ізюмський ОМВК); стягнути з Харківського ОВК на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 31 травня 2016 року до набрання чинності судовим рішенням, а також 5000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 11 грудня 2014 року він працював головним спеціалістом відділення забезпечення Ізюмського ОМВК. 30 травня 2016 року його звільнено із займаної посади у зв`язку зі скороченням чисельності працівників згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Вважає своє звільнення незаконним.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17 січня 2017 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу забезпечення Ізюмського ОМВК. Стягнуто з Харківського ОВК на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 травня 2016 року по день набрання рішенням чинності. У задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції керувався тим, що хоч і відбулося скорочення чисельності працівників Ізюмського ОМВК, проте відповідачем не дотримано процедури звільнення ОСОБА_1, оскільки всупереч положенням статті 49-2 КЗпП України позивачу не запропоновано наявної вакантної посади психолога.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 24 квітня 2017 року апеляційну скаргу Харківського ОВК задоволено частково. Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17 січня 2017 року змінено у частині стягнення з Харківського ОВК на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Стягнуто з Харківського ОВК на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 травня 2016 року по 17 січня 2017 року у розмірі 21891,24 грн (без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів). У частині позовних вимог щодо поновлення на роботі рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд керувався тим, що розрахунок, здійснений судом першої інстанції, не відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі
У червні 2017 року Харківський ОВК подавдо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргумотивовано тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про розгляд цієї справи в порядку цивільного судочинства, оскільки на спори щодо звільнення з публічної служби поширюється юрисдикція адміністративних судів. Також суди не врахували, що у телефонному режимі спеціалістом відділення персоналу Харківського ОВК запропоновано ОСОБА_1 посаду психолога, від якої останній відмовився.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", якимЦивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено в новій редакції.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 03 липня 2019 року - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 06 серпня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у порядку письмового провадження).
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
За змістом статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) під цивільною юрисдикцією розуміють компетенцію загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.
За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Аналогічна норма закріплена у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року.