Постанова
Іменем України
27 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 761/31138/17
провадження № 51-3482 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Вус С. М., Святської О. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Тімчинський І. О.,
прокурора Пантєлєєвої А. С.,
засудженого ОСОБА_1
розглянув касаційну скаргу прокурора Скляра Д. Ю., який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 22 серпня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року у кримінальному провадженні № 12017100100000556 від 18 січня 2017 року, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, який проживає за адресою АДРЕСА_2, раніше судимого,
за ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 22 серпня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі КК України), та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарання, призначеного за даним вироком та за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 18 листопада 2017 року, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. В строк призначеного покарання зараховано частково відбуте покарання за попереднім вироком за правилами, передбаченими ст. 72 КК України. Строк відбування покарання обчислено з 22 серпня 2018 року. Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.
Згідно з цим вироком, ОСОБА_1 у вересні 2016 року дав доручення невстановленій особі, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, яка 02 вересня 2016 року орендувала приміщення малої архітектурної форми (далі МАФ), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дорогожицька, б.13, яке за допомогою будівельних матеріалів та відповідної техніки було обладнано під пункт обміну валют. 18 січня 2017 року ОСОБА_1, достовірно знаючи про те, що до нього за попередньою домовленістю звернеться потерпілий для здійснення валютно-обмінної операції 446625 гривень на валюту іноземних країн, вирішив реалізувати свій злочинний намір на умисне незаконне заволодіння шляхом обману вказаною сумою грошей, яка належала ОСОБА_2 . Реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, засуджений ОСОБА_1, діючи умисно та з корисливих мотивів, 18 січня 2017 року приблизно о 16 год. 45 хв. зустрівся із потерпілим ОСОБА_2 у пункті обміну валют за вищевказаною адресою. Після чого ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 кошти в сумі 446 625 грн. через отвір у вікно під виглядом здійснення операції обміну валюти, які заховав до сумки, та через задні двері з місця вчинення злочину зник, заволодівши таким чином грошовими коштами потерпілого шляхом обману та спричинивши останньому матеріальну шкоду у великих розмірах.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 квітня 2019 рокуапеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 22 серпня 2018 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості та на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Посилається на відсутність щирого каяття у засудженого, на те, що він не повернув та не усвідомив необхідність відшкодування спричиненої матеріальної шкоди. Вказане, на думку прокурора, свідчить про явну зухвалість, підвищену суспільну небезпеку засудженого та його подальше бажання вести злочинний спосіб життя. Також вказує на те, що суд апеляційної інстанції не надав відповідей на вимоги апеляційної скарги, а лише формально вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги, не спростував вимоги апеляційної скарги прокурора про відсутність щирого каяття, та про те, що засуджений не відшкодував збитки, а також не визнав моральної шкоди.
У запереченні на касаційну скаргу засуджений посилається на безпідставне посилання прокурора на його зухвалу поведінку та зухвале ставлення до справи, що суперечить матеріалам кримінального провадження та технічному звукозапису судового засідання. Вказує, що злочин був вчинений у зв`язку з обставинами, які могли привести до загибелі його близьких. Після скоєного злочину він відразу сам з`явився у Шевченківський відділ поліції та все розповів, що свідчить про те, що він на той момент жалкував про скоєний злочин. Зазначає, що раніше він до кримінальної відповідальності протягом свого життя не притягався, визнає цивільний позов та буде відшкодовувати шкоду коли буде на волі.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Пантєлєєва А. С. вважала, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Засуджений ОСОБА_1 проти касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.