Постанова
Іменем України
28 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 326/1763/16-к
провадження № 51-1408 км 19
Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Марчук Н.О., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Піх Ю.Г.,
захисника в режимі відеоконференції Ковальова Д.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Ковальова Д.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Приазовського районного суду Запорізької області від 08 червня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року у кримінальному провадженні № 22014050000000423 від 20 листопада 2014 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_2 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 263 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Приазовського районного суду Запорізької області від 08 червня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням положень ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років без конфіскації майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк перебування його під вартою з 16 листопада 2014 року по 25 грудня 2014 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
За вироком Приазовського районного суду Запорізької області від 08 червня 2018 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням положень статей 70, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років без конфіскації майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_2 у строк покарання строк перебування його під вартою з 16 листопада 2014 року по 25 грудня 2014 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Згідно з вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у тому, що вони, діючи умисно, вирішили вступити до незаконного збройного формування "Народное ополчение Донбасса", яке є структурним підрозділом терористичної організації "Донецкая народная республика" (далі - ДНР).
Реалізуючи свої наміри вступити до зазначеної терористичної організації, ОСОБА_2 наприкінці травня 2014 року в м. Донецьк вступив до незаконного збройного формування силового блоку "ДНР" - "Народное ополчение Донбасса", де пройшов військову підготовку та був призначений на посаду розвідника-навідника.
На початку вересня 2014 року ОСОБА_2 з метою виконання завдань та цілей терористичної організації було направлено до с. Дібровка Шахтарського району Донецької області. По дорозі до місця дислокації у м. Сніжне Донецької області ОСОБА_2 отримав автомат "Калашнікова" калібру 7,62 мм та боєприпаси до нього.
На початку жовтня 2014 року ОСОБА_2 був передислокований до м. Комсомольське Старобешевського району Донецької області, де був зарахований до складу розвідувальної роти незаконного формування терористичної організації "ДНР".
Реалізуючи свої наміри вступити до зазначеної терористичної організації, ОСОБА_1 приблизно 29 вересня 2014 року прибув до м. Сніжне Донецької області та вступив до так званого "ополчення".
Приблизно 6-7 жовтня 2014 року ОСОБА_1 прибув до м. Комсомольське Старобешевського району Донецької області, де з метою виконання завдань та цілей терористичної організації отримав автомат "Калашнікова" калібру 7,62 мм з боєприпасами та був зарахований до складу розвідувальної роти незаконного формування терористичної організації "ДНР".
16 листопада 2014 року приблизно о 12:00 ОСОБА_2, якого призначено командиром розвідувальної групи, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та два невстановлених учасника незаконного збройного формування, маючи на озброєнні автоматичну зброю та велику кількість бойових припасів, з метою захоплення розрахунку Збройних Сил України (далі - ЗСУ), вирушили в бік с. Гранітне Тельманівського району Донецької області. Під час пересування вони були помічені військовослужбовцями ЗСУ та в результаті бойового зіткнення ОСОБА_2 і ОСОБА_1 були поранені та затримані військовослужбовцями ЗСУ.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року апеляційну скаргу захисника Ковальова Д.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі захисник Ковальов Д.В., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 на підставі ч. 2 ст. 258-3, ч. 3 ст. 263 КК України закрити. При цьому зазначає, що рішення судів обох інстанцій є незаконними внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, що виразилось в наданні невірної правової оцінки наданим під час судового розгляду доказам.
Так, захисник вказує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Крім того, захисник посилається на те, що судами обох інстанцій безпідставно не було застосовано до засудженого ОСОБА_1 положення ч. 2 ст. 258-3, ч. 3 ст. 263 КК України та не надано правової оцінки діям ОСОБА_1, який добровільно здався представникам законної влади України, сприяв розкриттю злочину та повідомив правоохоронні органи про походження, спосіб придбання та зберігання зброї.
Вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_2 у касаційному порядку не оскаржуються.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
У судовому засіданні захисник Ковальов Д.В. підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити, прокурор заперечував щодо задоволення поданої касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.