Постанова
іменем України
26 листопада2019 року
м. Київ
справа № 456/1313/16-к
провадження № 51-2135км19
Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного кримінального суду:
головуючого - Лагнюка М.М.,
суддів: Короля В.В. та Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Чупринської Є.М.,
захисника Шебеко Н.С.,
розглянувши касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - Шебеко Н.С. на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 24 січня 2019 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140130000445 від 05 березня 2016 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 жовтня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 121 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 3 місяці.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_1 ухвалено залишити без зміни до набрання вироком законної сили.
Ухвалено строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з 05 березня 2016 року, а саме з часу затримання.
На підставі частини 5 статті 72 КК ОСОБА_1 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення, починаючи з 05 березня по 26 жовтня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Згідно з вироком, ОСОБА_1 засуджено за злочин, вчинений за таких обставин.
04 березня 2016 року о 23:30 хвилин ОСОБА_1, будучи у стані алкогольного сп`яніння та перебуваючи в кімнаті на 2 поверсі будинку за місцем проживання, що за адресою АДРЕСА_1, під час конфлікту на ґрунті особистих неприязних відносин, що виникли раптово, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень своєму батькові ОСОБА_2, завдав йому руками численні удари по обличчю, голові та тілу, внаслідок чого потерпілий впав на підлогу. Нанесеними умисно ударами ОСОБА_1 завдав ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Після цього ОСОБА_1 зняв з потерпілого одяг, помив його у ванній кімнаті від крові, та положив на ліжко у спальній кімнаті, де вранці 05 березня 2016 року він же виявив батька ОСОБА_2 без ознак життя.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2017 року змінено вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 жовтня 2016 року щодо засудженого ОСОБА_1 .
Дії ОСОБА_1 перекваліфіковано з частини 2 статті 121 КК на частину 1 статті 119 КК.
ОСОБА_1 призначено за частиною 1 статті 119 КК покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.
На підставі частини 5 статті 72 КК зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 05 березня 2016 року по 16 травня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
У решті вирок залишено без зміни.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2017 року скасовано ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2017 року щодо засудженого ОСОБА_1 та призначено новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
Касаційний суд визнав передчасними висновки апеляційного суду щодо перекваліфікації дій ОСОБА_1 з частини 2 статті 121 КК на частину 1 статті 119 КК.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 24 січня 2019 року залишено без зміни вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 жовтня 2016 року щодо засудженого ОСОБА_1 .
На підставі частини 5 статті 72 КК у редакції Закону від 26 листопада 2015 року ОСОБА_1 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 05 березня 2016 року по 20 вересня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Захисник обґрунтовує свої вимоги неконкретністю пред`явленого обвинувачення, засуджений не мав умислу на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень і тим паче смерті, що, на переконання захисника, підтверджується висновками щодо тілесних ушкоджень та встановленого стану сп`яніння потерпілого.
Крім того, стверджує, що потерпіла та свідки не були очевидцями інкримінованої події, не встановлено мотиву злочину та залишення судом першої інстанції поза увагою невідповідність обвинувального акта вимогам статті 291 КПК.
Також захисник вказує на необережність нанесення тілесних ушкоджень, від яких настала смерть потерпілого. На переконання захисника, самі по собі удари, завдані засудженим потерпілому, не призвели до спричинення тяжких тілесних ушкоджень й смерті останнього, а були причиною падіння потерпілого й послідуючого удару головою об тверду переважаючу поверхню, внаслідок чого потерпілий отримав тяжке тілесне ушкодження - закриту черепно-мозкову травму, яка і стала причиною смерті.
На обґрунтування своїх вимог захисник посилається на практику Верховного Суду, а саме №51-649км18, 51-2217км18, 51-2941км18, 51-645км18, та Верховного Суду України, а саме №5-8кс13, 5-4кс15, 5-25кс15.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, яка підтримала касаційну скаргу, доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Мотиви Суду
Стороною захисту не заперечується та не оспорюється подія кримінального правопорушення, завдання засудженим потерпілому тілесних ушкоджень.
Доводи захисника щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону колегія суддів визнає необґрунтованими.
За версією сторони захисту смерть потерпілого настала внаслідок необережності засудженого.