У Х В А Л А
25 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 607/7199/17
Провадження № 14-654цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Лященко Н. П.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора управління державної реєстраційної служби Тернопільської міської ради Мартиняк Анастасії Володимирівни, ОСОБА_2, Тернопільської міської ради, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання незаконними дій та рішення державного реєстратора за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 листопада 2018 року (у складі колегії суддів Гірського Б. О., Ходоровського М. В., Бершадської Г. В.),
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного реєстратора управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Мартиняк А. В., ОСОБА_2, Тернопільської міської ради, про визнання незаконним рішення державного реєстратора від 21 липня 2016 року щодо державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1 га кадастровий номер 6110100000:01:004:0124, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 зазначала, що згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03 лютого 2009 року вона стала власником спірної земельної ділянки. 18 лютого 2010 року в поземельній книзі було зареєстровано перехід до неї права власності на вказану земельну ділянку від ОСОБА_2, про що свідчить відмітка Управління Держкомзему у м. Тернополі на державному акті на право власності на земельну ділянку. З інформації, що міститься в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивачка дізналась, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:01:004:0124 з 21 липня 2016 року зареєстровано попередню власницю ОСОБА_2 за зверненням останньої з підстав втрати нею оригіналу державного акта на земельну ділянку.
У подальшому земельна ділянка була відчужена ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Вважаючи, що державний реєстратор з грубим порушенням норм діючого законодавства прийняв рішення про реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку просила визнати його дії незаконними.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконними дії та рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Мартиняк А. В. від 21 липня 2016 року № 30571802 щодо державної реєстрації права власності за ОСОБА_5 на земельну ділянку, площею 0,1 га кадастровий номер 6110100000:01:004:0124, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що державним реєстратором при вчиненні реєстраційної дії щодо реєстрації права власності за ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, яка вже була відчужена останньою на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03 лютого 2009 року та зареєстрована за ОСОБА_1 в установленому законом порядку, не було дотримано вимог статей 10, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 16 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 червня 2018 року скасовано, провадження у вказаній справі закрито.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що вказаний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
У січні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 листопада 2018 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що спір у справі не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач (державний реєстратор Мартиняк А. В.) приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Зазначене рішення стосувалося реєстрації прав іншої особи ( ОСОБА_2 ), а не позивача, а тому такий спір не має публічно-правовий характер та з огляду на суб`єктивний склад сторін має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 26 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 рокусправу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення зазначеної ухвали, якою було встановлено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Ухвалу суду касаційної інстанції мотивовано тим, що касаційна скарга містить доводи про порушення судом правил суб`єктної юрисдикції при вирішенні позовних вимог щодо оскарження дій державного реєстратора та скасування його рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Вивчивши матеріали касаційної скарги та мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року, Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для прийняття справи до свого розгляду з огляду на таке.