|
| |
|
|
|
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 138/3717/16-к
провадження № 51-3194 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Бородія В. М., Святської О. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Тимчінської І. О.,
прокурора Пантєлєєвої А. С.,
захисника Страшка А. А.,
розглянув касаційну скаргу захисника Страшка Анатолія Андрійовича, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13 лютого 2018 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 червня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016020000000256, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Перекоринці Мурованокуриловецького району Вінницької області, який згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13 лютого 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі КК України) і призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців; за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_1 призначено у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з конфіскацією майна. Зараховано в строк відбування покарання час перебування ОСОБА_1 під вартою упродовж досудового розслідування з часу його затримання до його звільнення з-під варти. Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.
Згідно цього вироку, 01 серпня 2016 приблизно о 19 год. 00 хв. ОСОБА_1 під час зустрічі з ОСОБА_2, перебуваючи в с. Морозівка, Мурованокуриловецького району, Вінницької області, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, підбурив останнього до надання неправомірної вигоди у виді грошової суми у розмірі 12450 грн. виконувачу обов`язків начальника територіального сервісного центру 0543 регіонального сервісного центру МВС України у Вінницькій області ОСОБА_3 та сформував у ОСОБА_2 хибне уявлення про те, що лише за таких умов ОСОБА_3 зможе зняти з обліку транспортний засіб марки "ЗАЗ-DAEWOO", номерний знак НОМЕР_1, без участі власника ОСОБА_4 . При цьому ОСОБА_1 не мав наміру передавати вказані кошти виконувачу обов`язків начальника територіального сервісного центру 0543 регіонального сервісного центру МВС України у Вінницькій області, а діяв з метою привласнення майна потерпілого для власного збагачення. 17 серпня 2016 приблизно о 16 год. 00 хв., ОСОБА_1, перебуваючи поблизу територіального сервісного центру 0543 регіонального сервісного центру МВС України у Вінницькій області, розташованого у Вінницькій області, м. Могилів-Подільському по вул. Горького 4, отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 10000 несправжніх (імітаційних) грн. нібито для передання цих грошових коштів за зняття з обліку вказаного транспортного засобу без участі власника виконувачу обов`язків начальника територіального сервісного центру 0543 регіонального сервісного центру МВС України у Вінницькій області, які мав намір привласнити.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 червня 2019 року вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13 лютого 2018 року стосовно ОСОБА_1 за ст.ст. 15 ч. 2, 190 ч. 1; 15 ч. 2, 27 ч. 4, 369 ч. 3 КК України залишено без змін, а апеляційні скарги прокурора та захисника залишені без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Страшко А. А., посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, та закону України про кримінальну відповідальність, оскільки вважає, що ОСОБА_1 взагалі не було висунуто у встановленому законом порядку обвинувачення. Посилається також на те, що суд не тільки самостійно сформулював обвинувачення, а й змінив фактичні обставини справи, які прокурор вважав встановленими, а також долучив до справи докази, які не були відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, а саме: постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину, клопотання про дозвіл на проведення НСРД, ухвали слідчих суддів. Окрім того, зазначає, що мала місце провокація злочину та суди дали невірну оцінку діям правоохоронних органів в цій частині. Просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, та закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю події злочину.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник просив задовольнити касаційну скаргу.
Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги, та просила залишити судове рішення без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до частини 1статті 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до частини 1статті 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Стаття 412 КПК України визначає, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до приписів ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.