Постанова
іменем України
27 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 591/4975/15-к
провадження № 51-2900км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Бородія В. М., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Мішиної О. О.,
прокурора Кулаківського К.О.,
захисника Рижова С.Є. ( в режимі відеоконференції),
виправданого ОСОБА_1 ( в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Бауліної Н. В., яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Сумського апеляційного суду від 19 березня 2019 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
виправданого у зв`язку з недоведеністю стороною обвинувачення наявності в його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309Кримінального кодексу України (далі -КК),
встановив:
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 2 листопада 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК та виправдано у зв`язку з недоведеністю стороною обвинувачення наявності в його діях складу зазначених кримінальних правопорушень. Також вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
Стороною обвинувачення ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він на початку червня 2015 року, перебуваючи в с. Стецьківка Сумського району, зірвав кущ рослини коноплі, висушив, подрібнив та перевіз її до місця свого проживання з метою подальшого власного вживання.
Крім того, 16 червня 2015 року близько 18 години 29 хвилин, ОСОБА_1 на вул. Л. Українки в м. Сумах, попередньо домовившись із ОСОБА_2, реалізував останньому за 100 грн паперовий згорток з речовиною рослинного походження зеленого кольору, при цьому достовірно знаючи, що вказана речовина є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом.
Також, 24 червня 2015 року близько 12-ї години, ОСОБА_1, перебуваючи біля магазину "АТБ" на вул. Черепіна в м. Сумах, помітив і забрав медичний шприц ємністю 2,5 мл, в якому містився наркотичний засіб "опій", з метою подальшого власного вживання без мети збуту. Того ж дня близько 12 години 20 хвилин ОСОБА_1, був затриманий біля будинку № 59б на вул. Інтернаціоналістів у м. Сумах та доставлений до дільничного пункту міліції по вул. Інтернаціоналістів, де в присутності понятих було виявлено та вилучено з його наплічної сумочки медичний шприц ємністю 2,5 мл, приблизно до позначки 2 мл заповнений речовиною коричневого кольору, що, згідно з висновком експертизи №801 від 26 червня 2015 року, є особливо небезпечним наркотичним засобом - "опієм ацетильованим", масою в перерахунку на суху речовину 0,048 г.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 19 березня 2019 року вирок місцевого суду залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор Бауліна Н. В., покликаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Сумського апеляційного суду від 19 березня 2019 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом апеляційної інстанції не спростовано доводів прокурора в апеляційній скарзі, а тому ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПККримінального процесуального кодексу України.
Позиції учасників судового провадження
На касаційну скаргу заперечень від учасників судового провадження не надходило.
У судовому засіданні прокурор Кулаківський К.О. частково підтримав касаційну скаргу, захисник та виправданий просили ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо: не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
За ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Згідно зі ст. 2 КПК, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Вказаних вимог закону суд апеляційної інстанції при перегляді вироку місцевого суду дотримався.
У своїй касаційній скарзі прокурор вказував на безпідставне виправдання ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК, що, на думку колегії суддів, є необґрунтованим.
Відповідно до ст. 17 КПК, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.
За ст. 22 КПК, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
З матеріалів провадження встановлено, що суд дотримався вимог ч. 6 ст. 22 цього Кодексу, створив необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав.
Сторона обвинувачення в цьому кримінальному провадженні не довела наявності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованих йому злочинів поза розумним сумнівом.
Відповідно до ч. 2 ст. 92 КПК, обов`язок доказування допустимості доказів покладено на сторону, що їх подає. За частинами 1 та 3 статті 22 КПК, кримінальне провадження передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій засобами, передбаченими цим Кодексом, а функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.
Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Так, із кримінального провадження вбачається, що прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої інстанції, не погоджуючись із виправдувальним вироком щодо ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, в якій не погоджувався зі встановленими місцевим судом фактичними обставинами кримінального провадження, неправильним застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність та просив скасувати виправдувальний вирок суду першої інстанції й ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК, призначивши йому покарання за ч. 2 ст. 309 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч. 2 ст. 307 КК - виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна, крім житла; на підставі ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначивши ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна, крім житла.
Апеляційний суд на обґрунтування безпідставності доводів в апеляційній скарзі прокурора покликався на те, що місцевий суд, ухвалюючи виправдувальний вирок, з дотриманням вимог статей 86, 87, 94 КПК, зробив ґрунтовний аналіз доказів, що були надані стороною обвинувачення, та дійшов правомірного висновку про те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом допустимими й достатніми доказами винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК.