Постанова
Іменем України
28 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 405/48/18
провадження № 51-3443км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Руденко О.П.,
захисника Яшан Ю.Б.,
засудженого ОСОБА_1,
в режимі відеоконференції
потерпілої ОСОБА_2,
представника потерпілої Язан Л.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу зі змінами захисника Яшан Ю.Б. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 листопада 2018 року і ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року та касаційну скаргу потерпілої
ОСОБА_2 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016120020013604, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
м. Кіровограда, проживаючого у АДРЕСА_1 ), зареєстрованого у АДРЕСА_2 ), громадянина України, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 листопада 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.
Запобіжний захід ОСОБА_1 - тримання під вартою - до набрання цим вироком законної сили залишено без зміни.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задоволено повністю.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 7 265, 40 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 1 000 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 30 жовтня 2016 року, приблизно о 19:20, спільно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , перебували за місцем проживання останньої за адресою:
АДРЕСА_3 , де всі разом розпивали спиртні напої.
В цей час ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вирішили піти за місцем свого проживання та покинули вищевказане домоволодіння. В подальшому 30 жовтня 2016 року о 19:30, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_6, після спільного розпивання спиртних напоїв, наздогнав ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які поверталися за місцем проживання, в ході розмови, діючи умисно з метою нанесення тілесних ушкоджень, з мотиву особистої неприязні, використовуючи силу своїх м`язів, кулаками рук наніс потерпілому ОСОБА_4, не менше п`яти ударів в область голови та не менше двох ударів в область тулубу, чим спричинив останньому тілесні ушкодження, які мають ознаки тяжких, як небезпечні для життя в момент їх заподіяння.
З місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 зник, а
ОСОБА_4 було доставлено до медичного закладу для надання медичної допомоги, де від отриманих тілесних ушкоджень останній помер.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року вирок
районного суду змінено в частині вирішення цивільного позову, а саме зменшено розмір моральної шкоди. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 200 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В решті вирок районного суду залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі зі змінами захисник Яшан Ю.Б. в інтересах засудженого
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що у ОСОБА_1 не було умислу на заподіяння потерпілому ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, що висновки суду першої та апеляційної інстанцій в цій частині суперечать фактичним обставинам справи, а дії засудженого ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 119 КК України, оскільки вони носили необережний характер.
Також вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили від чого настала смерть потерпілого, зокрема від отриманих ним тяжких тілесних ушкоджень або від не надання йому своєчасної та якісної медичної допомоги.
У касаційній скарзі потерпіла порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м`якість та у зв`язку з неправильністю вирішення у провадженні цивільного позову.
Стверджує, що зменшення розміру стягнутої апеляційним судом із засудженого моральної шкоди на її користь є необґрунтованим.
При цьому зазначає, що апеляційний суд розглянув кримінальне провадження із порушенням вимог статей 370, 419 КПК України, на доводи, викладені в її апеляційній скарзі, вичерпної відповіді не дав, а також в ухвалі не зазначив підстав, на яких скаргу визнано необґрунтованою.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченні на касаційну скаргу захисника потерпіла ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення як безпідставну.
В судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу зі змінами захисника та заперечували проти задоволення скарги потерпілої.
Потерпіла ОСОБА_2, її представник - адвокат Язан Л.С. виступили на підтримку поданої касаційної скарги потерпілої та заперечували проти задоволення скарги зі змінами захисника.
Прокурор заперечував проти задоволення скарги зі змінами захисника та касаційної скарги потерпілої.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого, його захисника, потерпілої, її представника та думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга зі змінами захисника та скарга потерпілої не підлягають задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_1 та на підтвердження його винуватості обґрунтовано послався на показання самого засудженого ОСОБА_1, свідків
ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які узгоджуються між собою та не спростовуються показаннями інших свідків, зокрема ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, потерпілої ОСОБА_2, підтверджують обставини того, що 30 жовтня 2016 року ОСОБА_1 після спільного вживання з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 спиртних напоїв, під час конфлікту з ОСОБА_4 в присутності ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, наніс удари потерпілому ОСОБА_4 в область голови, від яких останній упав, а також на дані, що містяться у протоколах огляду місця події, протоколах пред`явлення особи для впізнання за участю свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5, протоколі слідчого експерименту від 28 березня 2017 року, в ході якого ОСОБА_1 підтвердив те, що наніс удари рукою в область голови
ОСОБА_4 від яких останній упав на землю і втратив свідомість, свідоцтві про смерть № НОМЕР_1 від 04 листопада 2016 року, згідно якого причиною смерті
ОСОБА_4 є напад з використанням тупого предмету з метою нанесення ушкоджень, висновоку судово-медичної експертизи від № 1007 від 04 листопада 2016 року та додатковий висновок судово-медичної експертизи від 07 квітня
2017 року до вказаного вище висновку про кількість, локалізацію, механізм утворення та тяжкість виявлених на трупі ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, які виникли в результаті не менше 5 локальних травматичних впливів тупим предметом в область голови, що могло мати місце при обставинах зазначених в протоколі слідчого експерименту від 28 березня 2017 року та на підставі інших матеріалів провадження.
Розмежування умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України), і вбивства через необережність (ч. 1 ст. 119 КК України) здебільшого здійснюється за їх суб`єктивною стороною.
Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, належить до категорії складних злочинів. З об`єктивної сторони цей злочин характеризуються суспільно небезпечними, протиправними діяннями та суспільно небезпечними наслідками, що настали для здоров`я потерпілого у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень, а також смерті. При цьому тяжкі тілесні ушкодження і смерть потерпілого перебувають у причинному зв`язку між собою та із вчиненим суспільно небезпечним діянням.
Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується двома формами вини - умислом (прямим/непрямим) щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і необережністю (злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю) щодо настання смерті потерпілого (похідні наслідки). При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного.
Встановлюючи суб`єктивні ознаки складу злочину - умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України), необхідно виходити з того, що ознаками суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, є умисел на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і в у прямій, і непрямій формі. Зокрема, непрямий умисел наявний тоді, якщо винна особа передбачала і свідомо припускала настання відповідних наслідків, не розраховуючи при цьому на певні обставини, які могли б його відвернути. Також непрямий умисел має місце в тому випадку, якщо у засудженого не було чіткого уявлення про характер і тяжкість можливих наслідків. Питання про умисел винного або відсутність такого умислу необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, поведінку засудженого та потерпілого, що передувала події, їхні стосунки. Крім цього, виходячи із положень правової позиції Верховного Суду України у справі
№ 5-25кс15 від 28 травня 2015 року прояв ознак умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, та вбивства через необережність, їх відмінність між собою полягає у фактичних підставах кваліфікації конкретного суспільно небезпечного діяння.
Специфіка вбивства з необережності полягає в його суб`єктивній стороні: воно має місце лише при необережній формі вини, яка може виступати у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.
Необережність є формою вини, для якої характерне поєднання усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії чи бездіяльності) та недбалого або самовпевненого ставлення до настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння.
У випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розрахувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання тяжких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження і кваліфікувати, відповідно, за ст. 119 КК України.