ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 350/1055/16-ц
провадження № 61-30207св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2017 року, ухвалене у складі судді Калиній Г. В., та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Томин О. О., Василишин Л. В., Максюти І. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
В обґрунтування позову зазначив, що з 18 серпня 1998 року він та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.
Вказав, що за час спільного проживання він разом з ОСОБА_2 за сімейні кошти збудували станцію технічного обслуговування автомобілів загальною площею 489,8 кв.м, розташовану по АДРЕСА_1, і зареєстровану на праві власності за ОСОБА_2 .
Крім того, зазначив, що здійснює діяльність як фізична особа-підприємець, основним видом діяльності якого є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.
ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати за ним та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на станцію технічного обслуговування автомобілів загальною площею 489,8 кв.м, розташовану по АДРЕСА_1, та здійснити реальний поділ зазначеного нерухомого майна між ним та ОСОБА_2, виділивши йому у власність 1/2 частку зазначеного нерухомого майна, яка згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи визначена першому співвласнику.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2017 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку приміщення станції технічного обслуговування автомобілів, розташовану по АДРЕСА_1, та виділено ОСОБА_1 на першому поверсі гараж 1 № 1 площею 81,6 кв.м, гараж 2 № 2 площею 45,8 кв.м, паливну 3 площею 3,5 кв.м, роздягальню 4 площею 8 кв.м, вбиральню 5 площею 0,4 кв.м, сходову клітку 6 площею 5,2 кв.м, торговий зал 7 площею 18,3 кв.м, коридор 8 площею 4 кв.м, на другому поверсі банкетний зал 9 площею 75,9 кв.м, доготівельний цех 18 площею 10,5 кв.м, а всього приміщень загальною площею 255 кв.м вартістю 776 933 грн, що становить 55% від загальної вартості об`єкта нерухомості.
Визнано за ОСОБА_2 право власності 1/2 частку станції технічного обслуговування автомобілів, розташовану по АДРЕСА_1, та виділено ОСОБА_2 на другому поверсі коридор 10 площею 14,8 кв.м, банкетний зал 11 площею 20,9 кв.м, приміщення персоналу 12 площею 20,9 кв.м, складське приміщення 13 площею 9,9 кв.м, вбиральню 14 площею 1,5 кв.м, вбиральню 15 площею 1,5 кв.м, тамбур 16 площею 2,5 кв.м, коридор 17 площею 3,8 кв.м, на третьому поверсі коридор 19 площею 30,8 кв.м, тамбур 20 площею 2,7 кв.м, вбиральню 21 площею 3,7 кв.м, приміщення 22 площею 18,7 кв.м, приміщення 23 площею 14,3 кв.м, тамбур 24 площею 2 кв.м, вбиральню 25 площею 3 кв.м, вбиральню 26 площею 2,9 кв.м, тамбур 27 площею 2 кв.м, приміщення 28 площею 12,1 кв.м, приміщення 29 площею 16,3 кв.м, приміщення 30 площею 15,3 кв.м, вбиральню 31 площею 4,3 кв.м, приміщення 32 площею 10,9 кв.м, вбиральню 33 площею 2,7 кв.м, тамбур 34 площею 1,7 кв.м, тамбур 35 площею 1,7 кв.м, вбиральню 36 площею 2,7 кв.м, приміщення 37 площею 11,2 кв.м, а всього приміщень загальною площею 234,8 кв.м вартістю 620 838 грн, що становить 45% від загальної вартості об`єкта нерухомості.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 69 891,55 грн у відшкодування компенсації за перевищення реальної частки над ідеальною.
Зобов`язано ОСОБА_1 розділити приміщення № 9 та № 10, розташовані на другому поверсі, перегородкою з ракушняку або цегли.
Зобов`язано ОСОБА_2 прибудувати сходову на другий поверх до будівлі зі сторони приміщення № 17, в якому знаходиться дверний отвір.
Опорядження стін після проведення загально будівельних робіт зобов`язано провести власників у своїй частині приміщення.
Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 провести переобладнання системи інженерних мереж з дозволу зацікавлених організацій (район електричних мереж, управління по експлуатації газового господарства) за відповідними проектами.
Стягнено з ОСОБА_1 7 764,43 грн у дохід держави недоплаченого судового збору.
Стягнено з ОСОБА_2 6 208,38 грн у дохід держави судового збору.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 100 грн у відшкодування судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що майно фізичної особи-підприємця, яке використовується для господарської діяльності фізичної особи-підприємця, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте у період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що станція технічного обслуговування автомобілів збудована за спільні кошти сторін за період їх перебування у шлюбі, тому даний об`єкт нерухомості є спільним майном подружжя, тобто об`єктом спільної сумісної власності.
Також зазначив, що виділ часток (поділ) станції технічного обслуговування автомобілів, що є спільною сумісною власністю сторін, є можливим і кожному може бути виділено відокремлену частину спірного майна із самостійним виходом, тобто існує технічна можливість його переобладнання на дві відокремлені частини.
Тому суд першої інстанції вважав позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2017 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2017 рокузалишено без змін.
З висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову суд апеляційної інстанції погодився з огляду на те, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права.
Судом апеляційної інстанції також зазначено, що висновок суду першої інстанції про належність станції технічного обслуговування автомобілів до спільної сумісної власності подружжя є законним і обґрунтованим, а будь-яких доказів щодо наявності підстав для відступу від рівності часток суду не надано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просиласкасувати рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2017 рокута ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2017 рокуі ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції і ухвала апеляційного суду прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням процесуального права.
На думку заявника, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про задоволення позову, оскільки до розірвання шлюбу ОСОБА_1 не займався підприємницькою діяльністю, як фізична особа-підприємець зареєстрований не був.
Зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано положення частини третьої статті 71 Сімейного кодексу (далі - СК) України, яка встановлює, що речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності.
Позиція інших учасників справи
У січні 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому послався на безпідставність її доводів. Вказав, що судами першої та апеляційної інстанції надано належну оцінку доказам. Зазначив, що судові рішення є законними і обґрунтованими.
Вважає, що ОСОБА_2 не надала до суду доказів, які б підтвердили придбання станції технічного обслуговування автомобілів за її особисті кошти.
Провадження у суді касаційної інстанції
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, зупинено виконання рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2017 рокудо закінчення його перегляду в касаційному порядку.
У 2018 році справу передано до Верховного Суду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що з 18 серпня 1998 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.
30 травня 2007 року ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 бути її представником при вирішенні будь-яких питань, що будуть її стосуватися, зокрема щодо оформлення приватизації нерухомого майна: земельної ділянки у смт Брошнів-Осада та оформлення документів на будівництво.
З 9 січня 2008 року ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець, видами її підприємницької діяльності є: технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів, роздрібна торгівля деталями та приладдям для транспортних засобів, діяльність ресторанів та надання послуг мобільного харчування, надання в оренду і експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, технічні випробування та дослідження.
У листопаді 2008 року на виконання рішення Брошнівської селищної ради Івано-Франківської області від 31 липня 2008 року комісією селищної ради встановлено і закріплено межі земельної ділянки підприємця ОСОБА_2 під будівництво станції технічного обслуговування автомобілів по АДРЕСА_1 із землекористування селищної ради загальною площею 0,0422 га.
25 вересня 2009 року ОСОБА_1 затверджено проект станції технічного обслуговування автомобілів у АДРЕСА_1 .
Рішенням Брошнів-Осадської селищної ради Івано-Франківської області від 20 травня 2010 року затверджено проект землеустрою щодо відведення підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0422 га для будівництва станції технічного обслуговування автомобілів та надано зазначену земельну ділянку за ставкою орендної плати 6,90% від грошової оцінки земельної ділянки для комерційного використання.
На підставі рішення Брошнів-Осадської селищної ради Івано-Франківської області від 20 травня 2010 року між ОСОБА_2 та селищною радою укладено строком на 20 років договір оренди земельної ділянки, на якій знаходиться станція технічного обслуговування автомобілів загальною площею 489,8 кв.м, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 .
Судами першої та апеляційної інстанцій також установлено, що з 9 лютого 2017 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з видом економічної діяльності: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Частиною першою статті 319 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (статі 60, 61 СК України).
Конструкція норми свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК Україниможуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.