ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 757/39063/14-ц
провадження № 61-28446св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Президент України Порошенко Петро Олексійович, Генеральний прокурор України Ярема Віталій Григорович, Генеральний прокурор України Шокін Віктор Миколайович, Генеральний прокурор України Луценко Юрій Віталійович, Державна казначейська служба України,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року, ухвалене у складі судді Москаленко К. О., та постанову Апеляційного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Волошиної В. М., Панченка М. М., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Президента України Порошенка П. О. та Генерального прокурора України Яреми В. Г . про відшкодування моральної шкоди.
Протокольними ухвалами суду першої інстанції до участі у справі залучено Генеральних прокурорів України Шокіна В. М . та Луценка Ю. В. і Державну казначейську службу України.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2014 року зобов`язано компетентних осіб Генеральної прокуратури України розглянути її заяви від 17 березня 2014 року, 27 грудня 2014 року і 7 травня 2014 року у порядку, передбаченому статтею 214 КПК України.
З метою забезпечення виконання цієї ухвали і гарантування проведення незалежного розслідування відповідно до вимог чинного законодавства вона 4 вересня 2014 року звернулась із заявою до Президента України Порошенка П . О., який є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини та громадянина.
Вказує, що на день подання позову Генеральний прокурор України Ярема В. Г. виконання ухвали слідчого судді не забезпечив, а Президент України Порошенко П. О. такому виконанню не сприяв, у зв`язку з чим її права порушені.
За таких обставин та посилаючись на статті 1167, 1173, 1176 ЦК України, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідачів відшкодування моральної шкоди, розмір якого визначити за результатами судової психологічної експертизи.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності існування визначених цивільним законодавством правових підстав для стягнення на користь позивача відшкодування моральної шкоди.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року - без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням процесуального права.
На думку заявника, суд першої інстанції допустив порушення цивільного процесуального законодавства, так як безпідставно відмовив їй у повторному призначенні судової психологічної експертизи та унеможливив таким чином надання визначального доказу - висновку експерта про розмір заподіяної їй немайнової шкоди.
Зазначає, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2014 року наразі не виконана, на що суди попередніх інстанцій не звернули уваги.
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Позиція інших учасників справи
У листопаді 2017 року Генеральна прокуратура України подала відзив на касаційну скаргу, у якому послалася на безпідставність її доводів. Зазначила, що Генеральна прокуратура України на виконання вимог Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення, затвердженої наказом Генерального прокурора України № 125 від 3 грудня 2012 року, направила ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2014 року за належністю до прокуратури міста Києва. Вважає, що позивач не довела заподіяння їй моральних страждань.
Також у листопаді 2017 року надійшов відзив на касаційну скаргу від Президента України, у якому зазначено про безпідставність її доводів та вказано, що звернення ОСОБА_1 скеровано за належністю до Генеральної прокуратури України для вирішення у відповідності до вимог законодавства. У справі відсутні докази того, що права позивача порушені та їй заподіяно моральну шкоду, з огляду на що суди правильно відмовили у задоволенні позову.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2014 року задоволено частково скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, і зобов`язано компетентних осіб Генеральної прокуратури України розглянути заяви ОСОБА_1 від 17 березня 2014 року, 27 березня 2014 року, 7 травня 2014 року у порядку, передбаченому статтею 214 КПК України.
Вказана ухвала направлена до Генеральної прокуратури України для виконання.
12 серпня 2014 року супровідним листом від вих. № 06/1-23694-12 Генеральна прокуратура України, керуючись пунктом 3.6 Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення, затвердженої наказом Генерального прокурора України № 125 від 3 грудня 2012 року, скерувала цю ухвалу до прокуратури міста Києва з вимогою розглянути перелічені скарги (заяви) відповідно до статті 214 КПК України.
4 вересня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Президента України Порошенка П. О. зі зверненням, у якому просила забезпечити виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2014 року.
Вказане звернення Адміністрацією Президента України, з урахуванням змісту та суті порушених у ньому питань, скеровано до Генеральної прокуратури України.
Листом від 24 лютого 2015 року за вих. № 06/1-23694-12 Генеральна прокуратура України повідомила ОСОБА_1 про те, що усі її звернення, у тому числі ухвала слідчого судді, направлені до прокуратури міста Києва із зазначенням про зобов`язання розглянути ці звернення у відповідності до вимог статті 214 КПК України.
Прокуратурою міста Києва на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2014 року розглянуто усі заяви ОСОБА_1 та 7 листопада 2014 року надано відповідь про відсутність підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань; роз`яснено заявнику порядок оскарження рішення, дій або бездіяльності слідчого чи прокурора відповідно до вимог статті 303 КПК України.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (стаття 23 ЦК України).
Підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, тобто в інших випадках заподіяння шкоди цими органами, діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).