Постанова
Іменем України
20 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 431/3756/16-ц
провадження № 61-38715св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О. (судді-доповідача),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро" на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 03 листопада 2017 року, додаткове рішення Біловодського районного суду Луганської області від 06 грудня 2017 року у складі судді Соболєва Є. О. та постанову Апеляційного суду Луганської області від 17 травня 2018 року у складі колегії суддів: Орлова І. В., Авалян Н. М., Назарової М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Біловодськ-Агро" про визнання договору оренди землі недійсним.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовано тим, що він є власником земельної ділянки для ведення товарного сільгоспвиробництва № НОМЕР_1 площею 8,1824 га, розташованої на території Новоолександрівської сільської ради Біловодського району Луганської області.
У 2013 році до нього, як і до інших мешканців села, звернулись представники ТОВ "Біловодськ-Агро" з пропозицією про надання йому допомоги в оформленні права власності на земельну ділянку з умовою, у подальшому, укладення між ним та відповідачем договору оренди землі. При цьому, йому було запропоновано підписати бланк договору оренди землі без позначення реквізитів земельної ділянки, її площі, вартості, строку оренди та розміру орендної плати, а також було запропоновано надати довіреність на представництво відповідачем його інтересів на оформлення права власності на земельну ділянку.
Тільки у січні 2016 року він отримав від відповідача примірник договору оренди землі, з якого дізнався, що строк оренди землі в ньому записаний - 20 років, а також орендна плата зазначена у твердій грошовій формі з індексацією один раз на п`ять років, тоді як попередньо між ним та відповідачем була домовленість про оренду землі на три роки з орендною платою у відсотковому відношенні від оцінки земельної ділянки зі щорічною індексацією.
Позивач зазначав, що наведене свідчить, що на момент державної реєстрації договору оренди землі між ним та відповідачем не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору оренди землі і він не мав наміру укладати договір на вказаних вище умовах. Крім того, він 20 жовтня 2015 року жодних договорів не укладав.
З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив визнати недійсним договір оренди землі від 15 жовтня 2015 року, укладений між ним та ТОВ "Біловодськ-Агро"; витребувати з незаконного володіння ТОВ "Біловодськ-Агро" земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва № 53 площею 8,1824 га, належну йому на підставі свідоцтва про право власності виданого реєстраційною службою Старобільського РУЮ від 15 жовтня 2015 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 03 листопада 2017 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір оренди землі від 15 жовтня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Біловодськ-Агро".
Витребувано з незаконного володіння ТОВ "Біловодськ-Агро" земельну ділянку для ведення товарного сільгоспвиробництва № НОМЕР_1 площею 8,1824 га, розташованої на території Новоолександрівської сільської ради Біловодського району Луганської області, кадастровий номер 4420688800:10:003:0054, що на праві власності належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15 жовтня 2015 року, індексний номер 45640835.
Додатковим рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 06 грудня 2017 року доповнено резолютивну частину рішення Біловодського районного суду Луганської області від 03 листопада 2017 року висновком щодо судових витрат, а саме абзацами четвертим та п`ятим такого змісту: "Стягнути з ТОВ "Біловодськ-Агро" на користь ОСОБА_1 551,20 грн судового збору, що був сплачений позивачем за подання цього позову до суду. Стягнути з ТОВ "Біловодськ-Агро" на користь держави 551,20 грн судового збору, що був недоплачений позивачем за подання цього позову до суду".
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладення оспорюваного договору оренди землі не було вільним зі сторони позивача та не відповідало його внутрішній волі, а тому цей правочин підлягає визнанню недійсним. Враховуючи, що у зв`язку з визнанням укладеного між сторонами договору оренди землі недійсним, подальше використання відповідачем належної позивачеві земельної ділянки є незаконним, відповідно до вимог статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що передбачає витребування її з незаконного володіння ТОВ "Біловодськ-Агро".
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Луганської області від 17 травня 2018 року рішення Біловодського районного суду Луганської області від 03 листопада 2017 рокута додаткове рішення цього ж суду від 06 грудня 2017 року скасовані, ухвалено у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір оренди землі від 15 жовтня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Біловодськ-Агро".
У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "Біловодськ-Агро" про витребування земельної ділянки відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що волевиявлення позивача як власника земельної ділянки на укладання оспорюваного правочину - договору оренди землі від 15 жовтня 2015 року на умовах, які зазначалися у тексті договору шляхом запису від руки цифр у відповідних пунктах (строк дії договору - 20 років, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, розмір та порядок внесення орендної плати), не було вільним та не відповідало його внутрішній волі. Апеляційний суд виходив з того, що відповідач не довів існування попередніх домовленостей з ОСОБА_1 про те, що земельна ділянка № НОМЕР_1 буде надана в оренду ТОВ "Біловодськ-Агро" строком на 20 років, з нормативною оцінкою 189105,14 грн, орендною платою у розмірі 7 564,21 грн на рік. Видача ОСОБА_1 04 лютого 2015 року двох довіреностей керівникові ТОВ "Біловодськ-Агро", не підтверджує згоду позивача на укладання договору оренди з відповідачем строком на 20 років,.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У червні 2018 року ТОВ "Біловодськ-Агро" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору оренди землі та залишити позов без розгляду в частині витребування земельної ділянки з незаконного володіння.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору не врахували, що оспорюваний договір оренди землі укладений між сторонами 15 жовтня 2015 року у відповідності до положень статей 203, 205, 207, 208, 210, 238, 239, 792 ЦК України, статті 93 ЦК України, статей 13-19 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (далі - Закон). Підписання оспорюваного договору орендодавцем та надання ним довіреності орендареві це є його усвідомлена дія та волевиявлення, спрямоване на передання у користування орендареві належної йому на праві власності земельної ділянки за плату на певний строк на умовах підписаного між сторонами договору оренди землі. Твердження суду про те, що укладення договору оренди землі не було вільним зі сторони позивача та не відповідало його внутрішній волі є необґрунтованим, так як судом не встановлені та не наведені, передбачені законом факти стороннього впливу на волевиявлення позивача, а саме факти визначені у статтях 215, 225, 229, 230, 231, 233 ЦК України.
Також щодо представництва Сергієнком Ю. І. (уповноваженим представником ТОВ "Біловодськ-Агро") інтересів позивача на підставі довіреності, заявник у касаційній скарзі зазначає, що позивачем надавались довіреності на представництво його інтересів з правом підпису відповідних документів на стадії розробки проекту приватизації земель при розробленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, реєстрації права власності на земельну ділянку за позивачем та реєстрації договору оренди землі.
Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання заперечень на касаційну скаргу.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
У вересні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, просив касаційну скаргу ТОВ "Біловодськ-Агро" залишити без задоволення, а рішення судів залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15 жовтня 2015 року (індексний номер 45640835), ОСОБА_1 належить призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельна ділянка № НОМЕР_1, кадастровий номер 4420688800:10:003:0054, площею 8,1824 га, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Біловодського району Луганської області.
Відповідно до змісту наданого позивачем примірника договору оренди землі від 15 жовтня 2015 року, ОСОБА_1 передав в оренду ТОВ "Біловодськ-Агро" земельну ділянку загальною площею 8,1824 га, в тому числі рілля - 8,1824 га кадастровий номер 4420688800:10:003:0054 строком на 20 років, договір зареєстрований 15 жовтня 2015 року.
В уточненій позовній заяві позивач зазначав, що у 2013 році до нього, як і до деяких інших мешканців їхньої місцевості, звернулись представники ТОВ "Біловодськ-Агро" з пропозицією про надання йому допомоги в оформленні права власності на земельну ділянку з умовою, в подальшому, укладення з товариством договору оренди належної йому земельної ділянки. При цьому позивачеві було запропоновано підписати бланк договору оренди землі без зазначення реквізитів земельної ділянки, її площі, вартості, строку дії договору та розміру орендної плати, а також надати довіреність на представництво відповідачем його інтересів при отриманні свідоцтва про право власності на земельну ділянку. Позивач наголошував на тому, що наміру укладати з відповідачем договір оренди земельної ділянки строком на 20 років він не мав, а також орендна плата вказана в твердій грошовій сумі з індексацією раз у п`ять років, тоді як попередньо між сторонами була домовленість про строк оренди в три роки та зазначення розміру орендної плати у відсотковому відношенні відповідно до оцінки земельної ділянки з щорічною її індексацією.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі", в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.