Постанова
Іменем України
29 листопада 2019 року
місто Київ
справа № 607/1508/16-ц
провадження № 61-7991св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивачі - Товариство з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 червня 2017 року у складі судді Братасюка В. М. та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Ходоровського М. В., Щавурської Н. Б., Шевчук Г. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ" (далі - ТОВ "АВАКС ПРОФ") звернулося із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування заподіяної товариству майнової шкоди у сумі 144 845, 70 грн.
Позивач на обґрунтування вимог посилався на те, що ОСОБА_1, працюючи водієм автотранспортних засобів, з яким було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, 11 серпня 2015 року, повертаючись закріпленим за ним автомобілем МАN, д/н НОМЕР_1, із відрядження на підприємство, вкрутив гвинт у спускний клапан гальмівної системи, що призвело до постійного гальмування коліс автомобіля. Внаслідок цього барабани коліс змінили свій колір, двигун автомобіля працював з перевантаженням, ходова та моторна системи автомобіля зазнали пошкоджень, а підприємству заподіяно 144 845, 70 грн майнової шкоди.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні у зв`язку з необґрунтованістю.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 червня 2017 року в задоволенні позову ТОВ "АВАКС ПРОФ" до ОСОБА_1 про відшкодування заподіяної майнової шкоди у сумі 144 845, 70 грн відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що договір про повну матеріальну відповідальність, укладений із ОСОБА_1, не є підставою для повної матеріальної відповідальності відповідача, оскільки посада, яку він обіймав, не відносився до категорії тих, перебування на якій давало право укладати з працівником такий договір. Надані позивачем докази не доводять виникнення пошкоджень на автомобілі МАN, д/н НОМЕР_1, саме внаслідок вчинення винних дій зі сторони відповідача, а також те, що поломки транспортного засобу відбулись за умисного та свідомого бажання заподіяння таких ушкоджень ОСОБА_1, і що такі не відносяться до категорії нормального виробничого-господарського ризику.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, зазначивши, що, укладаючи з відповідачем договір про повну матеріальну відповідальність, позивач не пересвідчився у тому, чи посада водія-експедитора і виконувані ним роботи, відносяться до переліку посад, з працівниками, які їх обіймають, можуть бути укладені такі договори. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір про повну матеріальну відповідальність від 13 жовтня 2014 року не може бути підставою для застосування до відповідача майнової відповідальності у повному розмірі заподіяної з його вини шкоди, оскільки його можна укладати тільки із працівниками певних категорій. Також суд апеляційної інстанції погодився із рішенням суду першої інстанції про відмову у позові з підстав відсутності умисних дій відповідача у заподіянні шкоди.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ТОВ "АВАКС ПРОФ", не погодившись із судовими рішеннями, у листопаді 2017 року подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що суди дійшли необґрунтованих висновків про відмову у позові, оскільки із відповідачем укладено договір про повну матеріальну відповідальність, його робота пов`язана із збереженням матеріальних цінностей. Також суди не надали належної оцінки показанням свідків, а також наявним у матеріалах справи письмовим доказам, внаслідок чого дійшли необґрунтованого висновку про відсутність вини відповідача у заподіянні шкоди.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення з огляду на її необґрунтованість.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 11 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Матеріали касаційного провадження передано до Верховного Суду у лютому 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом від 13 жовтня 2014 року № 107\1 згідно з трудовим договором від 13 жовтня 2014 року ОСОБА_1 прийнято на роботу водієм автотранспортних засобів та того ж дня з ним укладено договір про повну матеріальну відповідальність.
11 серпня 2015 року ОСОБА_1 під час повернення закріпленим за ним автомобілем МАN, д/н НОМЕР_1, із відрядження на підприємство позивача, у зв`язку з поломкою автомобіля, зателефонував до механіка підприємства та повідомив про факт поломки, що в автомобілі несправна гальмівна система і транспортний засіб не може їхати.
За вказівкою механіка на місце поломки для буксирування прибув інший автомобіль МАН тієї ж модифікації під керуванням водія ОСОБА_3 .
Для здійснення буксирування ОСОБА_1 під`єднав до свого автомобіля шланг для подачі повітря із справного автомобіля.
Оскільки спускний клапан на автомобілі вийшов з ладу та через нього постійно виходило повітря, що унеможливлювало розблокування гальмівної системи коліс автомобіля та його буксирування, ОСОБА_1 вкрутив гвинта в спускний клапан гальмівної системи.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.