Постанова
Іменем України
20 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 693/43/18
провадження № 61-47224св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Фермерське господарство "Степ",
відповідачі: Іноземне підприємство "Агро-Вільд Україна", ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 16 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І.,
Сіренка Ю. І., Храпка В. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року Фермерське господарство "Степ" (далі - ФГ "Степ") звернулося до суду з позовом доІноземного підприємства "Агро-Вільд Україна" (далі - ІП "Агро-Вільд Україна"), ОСОБА_1 про визнання недійсним договору встановлення емфітевзису, визнання укладеною додаткової угоди.
Позов мотивовано тим, що 21 січня 2008 року між
ФГ "Степ" та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, згідно з яким позивачу надано у користування строком на 5 років земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,31 га, розташовану в адміністративних межах Жашківської міської ради.
Пунктом 8 договору сторони погодили, що після закінчення строку дії договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
01 серпня 2011 року між ФГ "Степ" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду, якою продовжено термін дії договору оренди землі до 31 грудня
2017 року.
У подальшому позивачеві стало відомо, що до закінчення строку дії вищенаведеного договору, 24 квітня 2015 року між ІП "Агро-Вільд Україна" та ОСОБА_1 укладено договір встановлення емфітевзису, предметом якого є спірна земельна ділянка, та внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № 20924022 від 24 квітня 2015 року, з визначенням початку строку його дії з 01 січня 2018 року.
Посилаючись на те, що зазначені дії відповідачів не узгоджуються з умовами укладеного раніше договору оренди землі від 21 січня 2008 року і положеннями земельного законодавства, та грубо порушують переважне право ФГ "Степ" на поновлення договору оренди землі, позивач просив суд визнати недійсним договір встановлення емфітевзису від 24 квітня 2015 року, укладений між
ІП "Агро-Вільд Україна" та ОСОБА_1 ; визнати укладеною між ФГ "Степ" та ОСОБА_1 додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 21 січня 2008 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 25 червня
2018 року у задоволенні позову ФГ "Степ" відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що порушення вимог чинного законодавства при укладенні договору емфітевзису відсутні, а права позивач цим договором не порушені, так як земельна ділянка передавалась у користування ІП "Агро-Вільд Україна" вже після закінчення договору оренди землі.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 16 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ФГ "Степ" задоволено, рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 25 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ФГ "Степ".
Визнано недійсним договір емфітевзису від 24 квітня 2015 року, укладений між ІП "Агро-Вільд Україна" та ОСОБА_1, на використання земельно ділянки площею 4,31 га, розташованої в адміністративних межах Жашківської міської ради, кадастровий номер 7120910100:05:001:1113.
Визнано укладеною між ОСОБА_1 та ФГ "Степ" додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 21 січня 2008 року, у редакції, викладеній у позовній заяві, що є невід`ємною складовою зазначеного судового рішення. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що передача земельної ділянки у користування за договором емфітевзісу під час дії договору оренди цієї самої земельної ділянки є порушенням норм чинного законодавства. Відмова у продовженні дії договору оренди землі без зазначення конкретних та чітких її підстав порушує право орендаря на реалізацію переважного права, передбаченого статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України "Про оренду землі", а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря є недобросовісною. Направлення пропозиції та додаткової угоди орендодавцю 02 жовтня 2017 року, менше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору оренди на один день, не порушує права орендодавця та вимоги статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що висновки апеляційного суду про визнання за позивачем переважного права на поновлення договору оренди землі ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень статті 33 Закону України "Про оренду землі", зважаючи на те, що між ОСОБА_1 та ІП "Агро-Вільд Україна" було укладено договір встановлення емфітевзису, що регламентується главою 33 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 93 глави 15 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), а не оренди земельної ділянки. За умовами договору про встановлення емфітевзису від 24 квітня 2015 року емфітевтичне право набирає чинності з 01 січня 2018 року, що не порушує прав орендаря на користування спірною земельною ділянкою, з огляду на те, що договір оренди землі від 21 січня 2008 року припинив свою дію 31 грудня 2017 року. Крім того орендодавець до закінчення строку дії договору оренди землі повідомив орендаря про відсутність наміру поновлювати договір оренди на новий строк. Лист-повідомлення з проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди землі ФГ "Степ" направило орендарю з порушенням строків встановлених у договорі оренди землі 02 жовтня 2017 року. За змістом додаткова угода містить умови, що суттєво відрізняються від укладеного між ФГ "Степ" та ОСОБА_1 договору оренди землі від 21 січня 2008 року, які не були узгоджені сторонами, зокрема щодо нормативної грошової оцінки вартості земельної ділянки, строку дії договору, розміру та форми орендної плати, а також положення про те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи та реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни або розірвання договору.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ФГ "Степ" просило касаційну скаргу відхилити посилаючись на своєчасність направлення орендодавцю листа-повідомлення з проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки та на те, що орендодавець мав достатньо часу для узгодження з орендарем її істотних умов, тим більше, що позивач запропонував поновити договір на кращих, з точки зору орендодавця, умовах, збільшивши орендну плату до 5,5 процентів від нормативної грошової оцінки землі. Одночасна наявність права користування зазначеною земельною ділянкою, як у ФГ "Степ" на підставі договору оренди землі, так і у ІП "Агро-Вільд Україна" на підставі договору встановлення емфітевзису, є порушенням вимог законодавства та переважного права позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк. Продовження дії договору оренди є визначальним для господарської діяльності позивача, оскільки вилучення вказаних земель з обробітку фактично призведе до зупинення роботи господарства та заподіяння збитків.
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та зупинено виконання та дію постанови Апеляційного суду Черкаської області від 16 жовтня 2018 року.
У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшло клопотання ФГ "Степ" про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 403 ЦПК України для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Колегія суддів вважає, що вказане клопотання не підлягає розгляду, оскільки доводи про наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати згідно з частиною п`ятою статті 403 ЦПК України є недостатньо обґрунтованими та не свідчать про те, що передача цієї справи до Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року справу № 693/43/18 за позовом ФГ "Степ" до ІП "Агро-Вільд Україна", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору встановлення емфітевзису, визнання укладеною додаткової угоди призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За правилами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційного скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.