ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 575/509/15-ц
провадження № 61-16589св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кириківське",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 22 липня 2015 року, ухвалене у складі судді Савєльєвої А. І., та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 20 серпня 2015 року, постановлену колегією у складі суддів: Собини О. І., Левченко Т. А., Ільченко О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кириківське"(далі - ТОВ "Кириківське") про розірвання договору оренди землі.
В обґрунтування позову зазначив, що 18 вересня 2006 року між ним і ТОВ "Кириківське" укладено договір оренди земельної ділянки (паю), відповідно до умов якого він передав в оренду товариству строком на 15 років земельну ділянку (пай) площею 2,95 га, розташовану на території Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області. Вказаний договір 3 січня 2007 року зареєстрований у Великописарівському відділенні Сумської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" за номером 040762803903.
ОСОБА_1 зазначає, що відповідач несвоєчасно та не в повному розмірі виплачує орендну плату за договором, зокрема, її розмір є меншим, ніж визначено Указом Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" від 2 лютого 2002 року № 92/2002, а саме 1,5 відсотків від вартості земельної ділянки замість 3 відсотків. Також відповідач регулярно порушує строки внесення орендної плати, яка повинна вноситися як передоплата.
Посилаючись на викладене, позивач просив розірвати договір оренди земельної ділянки (земельного паю) № 17 від 18 вересня 2006 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Великописарівського районного суду Сумської області від 22 липня 2015 року ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності порушення ТОВ "Кириківське" визначених договором оренди обов`язків щодо виплати орендної плати.
Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 20 серпня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 22 липня 2015 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для розірвання договору оренди землі, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просив рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 22 липня 2015 року і ухвалу апеляційного суду Сумської області від 20 серпня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що договором передбачено внесення орендної плати шляхом передоплати, тобто оренда плата за наступний рік підлягала сплаті до 31 грудня поточного року, що орендар не здійснював.
На думку заявника, суди попередніх інстанцій не врахували, що пункт 9 договору оренди землі, яким передбачено внесення орендної плати шляхом передоплати, однаково розуміється як орендодавцем, так і орендарем, про що свідчать дії ТОВ "Кириківське" щодо початку виплати орендної плати за 2016 рік у 2015 році.
Вважає, що невиконання орендарем своїх обов`язків за договором оренди землі є підставою для розірвання цього договору, проте суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин статті 6, 626, 627, 629 ЦК України і статтю 21 Закону України "Про оренду землі", у зв`язку з чим помилково відмовили у позові.
Позиція інших учасників справи
У жовтні 2015 року ТОВ "Кириківське" подало заперечення на касаційну скаргу, у яких послалося на безпідставність її доводів. Зазначило, що при укладенні договору оренди землі не погоджувало із орендарем внесення орендної плати за наступний рік до 31 грудня поточного року, а лише передбачили її внесення шляхом передоплати без конкретизації строку. Вказало, що протягом тривалого часу у ОСОБА_1 не було заперечень щодо виплати орендної плати у такому порядку і з будь-якими вимогами та пропозиціями до орендаря щодо конкретизації пункту 9 договору оренди він не звертався.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2015 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У 2018 році справу передано до Верховного Суду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 2,95 га (2,46 га - рілля та 0,49 га - кормові угіддя), розташованої на території Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області.
18 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Кириківське" укладено договір оренди земельної ділянки (земельного паю) № 17, зареєстрований у Великописарівському відділенні Сумської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" за номером 040762803903.
Пунктом 7 договору оренди передбачено, що орендна плата сплачується орендарем у грошовій формі як передоплата у розмірі 1,5 відсотків нормативної грошової оцінки земельного паю.
У пункті 9 договору оренди землі, яким визначено строки внесення орендної плати, вказано про її сплату шляхом передоплати.
Відповідно до пункту 8 цього договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням (без урахування) індексів інфляції, з урахуванням коефіцієнта.
У пункті 11 договору оренди сторони погодили, що розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
Періодичність перегляду розміру орендної плати сторони не узгоджували. Докази того, що позивач звертався до відповідача з вимогами про перегляд розміру орендної плати і її підвищення до 3 відсотків вартості земельної ділянки (паю), у справі відсутні.
В судовому засіданні у суді першої інстанції представники ТОВ "Кириківське" звернулися із пропозицією про збільшення орендної плати до 6 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, від чого представники позивача відмовилися, мотивуючи це небажанням ОСОБА_1 .
Дослідивши подані ТОВ "Кириківське" платіжні відомості за 2011-2014 роки, суди встановили, що орендна плата сплачувалася ОСОБА_1 у розмірі, який становив 3 відсотки визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області (за відрахуванням 15% податку на дохід фізичних осіб).
Також суди встановили, що орендна плата виплачувалася позивачу у такі строки: за 2007 рік - у період з 1 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік - у період з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2008 року, за 2009 рік - у період з 1 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року, за 2010 рік - у період з 1 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за 2011 рік - у період з 1 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року, за 2012 рік - у період з 1 жовтня 2012 року та 31 грудня 2012 року, за 2013 рік - з 1 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року, за 2014 рік - у період з 1 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року.
Вказані обставини також підтверджуються звітами за формою № 1ДФ за 2012-2014 роки, поданими відповідачем до Великописарівського відділення Охтирської ОДПІ про виплачений дохід та утриманий податок з доходів фізичної особи - ОСОБА_1 . Згідно з цією фінансовою документацією ТОВ "Кириківське" нараховувало позивачу орендну плату і утримувало з неї податок у відповідному поточному році, за який сплачувалася така орендна плата (у 2012 році - за 2012 рік, у 2013 році - за 2013 рік тощо).
У липні 2015 року ТОВ "Кириківське" опублікувало у газеті "Ворскла" оголошення про продовження виплати орендної плати за 2015 рік та попередньої оплати за 2016 рік.
На час розгляду справи ТОВ "Кириківське" частково виплатило позивачу орендну плату за 2015 рік у розмірі 1 500 гривень.
Докази того, що ОСОБА_1 звертався до відповідача з претензіями про несвоєчасну чи не у повному обсязі сплату орендної плати за 2006-2014 роки, у справі відсутні.
Пунктом 36 договору оренди визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з пунктом 37 договору оренди розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається за визначених умов, а саме у випадку невиконання договору без поважних причин.
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ "Кириківське" з заявою про розірвання договору оренди, у якій зазначив, що просить розірвати договір оренди у зв`язку з неодноразовим порушенням орендарем зобов`язань з виплати орендної плати та невідповідності договору оренди вимогам законодавства України. Також зазначив, що у разі неотримання відповіді протягом 7-ми календарних днів розриває договір в односторонньому порядку з 18 березня 2015 року.
Вказану вимогу ТОВ "Кириківське" отримало 20 березня 2015 року.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).