Постанова
Іменем України
27 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 752/16623/14-ц
провадження № 61-44956св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач -акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду м. Києва від 28 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Лапчевської О. Ф., Кулікової С. Ф.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2014 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
Позов мотивовано тим, що 09 жовтня 2007 року між сторонами укладено договір про іпотечний кредит № KIVVG10000000560, за умовами якого АТ КБ "ПриватБанк" надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 750 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08 жовтня 2027 року. 10 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, згідно з яким відповідач передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . Відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого у нього станом на 04 серпня 2014 року існує заборгованість в розмірі 1 311 938,45 грн.
АТ КБ "ПриватБанк", з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило в рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит від 09 жовтня 2007 року в розмірі 1 311 938, 45 грн звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки АТ КБ "ПриватБанк" з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях, незалежно від форм власності та підпорядкування з можливістю здійснення позивачем всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки, та виселити відповідача з квартири.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 09 лютого 2016 року в задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Заочне рішення мотивоване тим, що необхідною умовою для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу від імені іпотекодержателя є визначення ціни предмета іпотеки, яка визначається або за домовленістю сторін або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності. Звертаючись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості шляхом укладення від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем позивач не надав суду оцінку предмета іпотеки і представник позивача в ході розгляду даної справи клопотання про призначення експертизи з метою визначення вартості предмета іпотеки не заявляла, не зважаючи на те, що судом були роз`яснені права і обов`язки сторони щодо необхідності доведення заявлених вимог. Для виселення громадян з жилого приміщення необхідно рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. У цій справі в зв`язку з недотриманням позивачем вимог Закону України "Про іпотеку" суд прийшов до висновку про відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25 травня 2016 року апеляційну скаргу Гриня К. А ., який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах АТ КБ "ПриватБанк", відхилено, а заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 лютого 2016 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що необхідною умовою для ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", є визначення ціни предмета іпотеки за домовленістю сторін або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності. Разом з тим, звертаючись до суду з позовом банком не було визначено ціни предмета іпотеки. Вимога про виселення відповідача з предмета іпотеки є похідною від звернення стягнення на предмет іпотеки, і у випадку відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволенню не підлягає.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 06 червня 2018 року касаційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова мотивована тим, що у іпотечному договорі від 10 жовтня 2007 року сторони визначили вартість предмета іпотеки в розмірі 1 080 000 грн, а, отже, матеріали справи містять погоджену між іпотекодавцем та іпотекодержателем у розумінні частини шостої статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціну продажу предмета іпотеки, що за відсутності інших наданих сторонами доказів є достатнім для виконання судом вимог статті 39 Закону України "Про іпотеку" щодо встановлення початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації.Таким чином апеляційний суд на зазначені положення закону уваги не звернув, не врахував, що у розумінні норми статті 39 Закону України "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 Закону України "Про іпотеку", та дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 28 серпня 2018 року апеляційну скаргу представника позивача АТ КБ "ПриватБанк" - Гриня К. А. задоволено частково. Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 лютого 2016 року в частині вирішення позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит № KIVVG10000000560 від 09 жовтня 2007 року у розмірі 1 311 938,45 грн, з яких: заборгованість по кредиту - 729 379,36 грн, заборгованість за відсотками - 412 255,72 грн, пеня - 51 036,24 грн, штраф - 119 267,13 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки: 3-кімнатну квартиру зі всіма об`єктами функціонально пов`язаними з цим нерухомим майном загальною площею 103,20 кв. м, житловою площею 56 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва на право власності на квартиру, серії НОМЕР_1, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 20 серпня 2002 року на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 29 липня 2002 року № 1070-С/КІ, із застосуванням визначеної статтею 38 Закону України "Про іпотеку" процедури шляхом продажу предмета іпотеки з укладанням від імені АТ КБ "ПриватБанк" договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення АТ КБ "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.
В іншій частині заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 лютого 2016 року залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що обрання певного способу правового захисту є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Установлення законом або договором досудового способу врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не вважається обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист у порядку, передбаченому законом чи договором. Закон визначає спеціальний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі деякі правила для здійснення реалізації предмета іпотеки за рішенням суду, зокрема в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві. За змістом частини п`ятої статті 38 Закону України "Про іпотеку" дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 5 квітня 2017 року № 6-3034цс16.
Апеляційний суд вказав, що позивач мав правові підстави для захисту свого інтересу щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання іпотекодержателю права на продаж від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві. Не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення та не є безумовною підставою для відмови у позові. Тому суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відмову в задоволенні позовних вимог з підстави не визначення позивачем початкової ціни продажу предмета іпотеки на підставі угоди сторін, оскільки з іпотечного договору, укладеного між сторонами, вбачається встановлення вартості іпотечного майна, а лише саме не визначення ціни іпотеки не є підставою для відмови в позові. Позовні вимоги в частині виселення ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки виселення громадян з іпотечного майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання (частина четверта статті 109 ЖК Української РСР). Квартира, яка є предметом іпотеки за іпотечним договором, укладеним між сторонами, належить позивачу з 2002 року, тобто не була придбана за кредитні кошти, а отже виселення відповідача можливе лише з наданням іншого жилого приміщення.
Аргументи учасників справи
У вересні 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду м. Києва від 28 серпня 2018 року, в якій просить оскаржену постанову апеляційного суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати та залишити в силі заочне рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не розглянуті клопотання відповідача про призначення оціночно-будівельної та судово-економічної експертиз, про зупинення провадження по справі та відкладення розгляду справи. Апеляційним судом не враховано, що вартість предмета іпотеки визначена в договорі та його ринкова вартість на момент ухвалення оскарженої постанови суттєво відрізнялись, апеляційним судом не застосовано наслідки спливу позовної давності про які заявляв відповідач.
У листопаді 2018 року АТ КБ "ПриватБанк" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу відхилити, а постанову апеляційного суду залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що незастосування апеляційним судом наслідків спливу позовної давності було здійснено до висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2018 року по праві № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18) та згідно з частиною шостою статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, а відповідач не скористався своїм правом надати контроцінку предмета іпотеки.