Постанова
Іменем України
25 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 211/2199/16-ц
провадження № 61-32795св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
правонаступник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Забуранна Анастасія Анатоліївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Забуранна А. А., про визнання недійсним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки, визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку.
На обґрунтування своїх вимог зазначав, що він є людиною похилого віку і не дуже освіченою.
Укладаючи 08 жовтня 2015 року договір дарування житлового будинку та земельної ділянки, був введений в оману, оскільки не мав волевиявлення на вчинення цього правочину та безоплатного передання у дар відповідачу свого нерухомого майна.
На початку жовтня 2015 року до нього приїхав правнук і сказав, що заповіт на його матір складений неправильно і їм потрібно з`їздити до нотаріуса.
Відповідач, який є його правнуком, при укладенні договору ввів його в оману, оскільки він вважав, що за порадою підписує виправлений заповіт на ім`я доньки ОСОБА_2, а насправді підписав договір дарування на ім`я відповідача. Він продовжує проживати у своєму будинку, іншого житла не має.
Враховуючи викладене, позивач просив суд визнати недійсним договір дарування житлового будинку та земельної ділянки, розташованих на АДРЕСА_1, укладений 08 жовтня 2015 року між ним та ОСОБА_3, визнавши за ним (позивачем) право власності на зазначене нерухоме майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 грудня 2016 року у складі судді Бардін О. С. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що він був введений в оману відповідачем.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2017 року рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Визнано недійсним договір дарування житлового будинку та земельної ділянки, розташованих на АДРЕСА_1, укладений 08 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, що посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Забуранною А. А. та зареєстрований у Реєстрі нотаріальних дій за номером № 4250.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку, площею 0,0614 га, кадастровий номер 1211000000:03:087:0003, що знаходяться на АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції виходив із доведеності позивачем позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_3 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_3 аргументована тим, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що він був введений в оману з боку відповідача.
Крім того, всі дії позивача, які передували укладенню оспорюваного договору та під час його укладення, свідчать про його наміри, направлені саме на добровільне укладення договору дарування.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
ОСОБА_2 подала відзив, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, яке ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Забуранна А. А., про визнання недійсним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки, визнання права власності га житловий будинок та земельну ділянку.
Витребувано із Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області зазначену справу.
Зупинено виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2017 року.
Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду на підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у зв`язку зі смертю позивача ОСОБА_1 зупинено касаційне провадження у справі, витребувано із Четвертої Криворізької державної нотаріальної контори інформацію щодо спадкової справи та майна померлого, витребувано із Довгинцівського районного у місті Кривому Розі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області засвідчену копію актового запису про смерть ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2018 року поновлено касаційне провадження у справі № 211/2199/16-ц та залучено до участі в розгляді зазначеної справи правонаступника позивача ОСОБА_2 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07 жовтня 2015 року та державного акту на право приватної власності на землю серії від 19 травня 1998 року ОСОБА_1 був власником житлового будинку з господарчими будівлями та земельної ділянкиплощею 0,0614 га, розташованих на АДРЕСА_1 .
09 квітня 2013 року ОСОБА_1 склав заповіт, яким усе належне йому майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося (у тому числі грошові вклади), усі майнові права та обов`язки, які належать йому на час посвідчення заповіту, а також майнові права та обов`язки, які належатимуть на день смерті, заповів своїй доньці ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_1 , як дарувальник, передав у власність ОСОБА_3 , як обдаровуваному, належне йому на праві приватної власності нерухоме майно.
Звертаючись до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним, позивач посилався на те, що він був введений відповідачем в оману.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.
Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.