ПОСТАНОВА
Іменем України
02 грудня 2019 року
Київ
справа №766/16904/16-а
адміністративне провадження №К/9901/29486/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 10 січня 2017 року
(головуючий суддя - Дорошинська В.Е.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року (головуючий суддя - Шляхтицький О.І., судді - Запорожана Д.В., Романішина В.Л.)
у справі №766/16904/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Рядового поліції Управління патрульної поліції у місті Херсоні Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Танасієнко Андрія Миколайовича
про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Рядового поліції Управління патрульної поліції у місті Херсоні Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Танасієнко Андрія Миколайовича, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії АР №082197 від 9 грудня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем під час винесення оскаржуваної постанови, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015, була порушена стаття 276 КУпАП. Дане порушення полягає у тому, що оскаржувану постанову було винесено не за місцезнаходженням органу, уповноваженому розглядати справи про адміністративні правопорушення, а прямо на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 10 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що оскаржувана постанова складена відповідачем у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а не за фактичним місцем знаходження (адресою) Управління патрульної поліції, що відповідає вимогам положень законодавства. Крім того, позивач, зазначаючи, що його транспортний засіб не знаходився в межах дії знаку 3.34 "Зупинку заборонено", або що на момент винесення оскаржуваної постанови знак 3.34 "Зупинку заборонено" взагалі був відсутній, на підтвердження цього не навів жодних доказів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 10 січня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою доводи та докази позивача щодо невідповідності оскаржуваної постанови вимогам статті 283 КУпАП. Відповідачем в супереч вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") не надано належних доказів, які б підтверджували правомірність оскаржуваної постанови. Одночасно, судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, а саме не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
Управління патрульної поліції у місті Херсоні Департаменту патрульної поліції Національної поліції України подало заперечення на касаційну скаргу, в якій зазначено, що відповідачем до суду були надані відеозаписи правопорушення, які підтверджують порушення позивачем правил стоянки транспортного засобу. Крім того, позивачем не заперечується факт вчиненого ним правопорушення, а тому відповідач вважає, що підстави для задоволення касаційної скарги позивача відсутні.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 9 грудня 2016 року постановою поліцейського роти №2 батальйону Управління патрульної поліції Управління у місті Херсоні Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Танасієнко А.М. було визнано винним ОСОБА_1 в тому, що він 9 грудня 2016 року близько 17 години 15 хвилин в місті Херсоні по проспекту Ушакова, 75 здійснив зупинку транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 "Зупинку заборонено", чим порушив Правила дорожнього руху України. Відповідно до вказаної постанови до позивача застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн.
В ході судового розгляду в суді апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи правопорушення 20161209202748001167, 20161209203754001071, 20161209203754001072, які підтверджують порушення позивачем правил стоянки транспортного засобу.
Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що в ході судового розгляду не встановлено, що знак 3.34 "Зупинку заборонено" розташовано в порушення вимог ДСТУ 4100-2002 "Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування" та, що цей знак не відповідає проекту організації дорожнього руху.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Частиною першою статті 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Пункт 8 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає, що поліція відповідно до покладених на неї завдань, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
З огляду на вищевказані положення норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, Верховний Суд приходить до висновку, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В розумінні статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини першої статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частинами третьою, четвертою зазначеної статті встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Крім того, згідно з частиною другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.