ПОСТАНОВА
Іменем України
26 листопада 2019 року
Київ
справа №420/6871/18
адміністративне провадження №К/9901/24940/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Калашнікової О.В., Яковенка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Івченка М.В.
позивача ОСОБА_1,
представника третьої особи Караченцової Н.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в касаційній інстанції справу №420/6871/18
за позовом ОСОБА_1 до керівника апарату Комінтернівського районного суду Одеської області Федак Лідії Володимирівни треті особи: Кабінет Міністрів України, Національне агентство України з питань державної служби про визнання протиправним пункту наказу та про зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року (прийняте у складі головуючого судді - Вовченко О.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Вербицької Н.В., суддів: Джабурії О.В., Кравченко К.В.),
УСТАНОВИВ:
I. Суть спору.
1. У грудні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом ( з урахуванням уточнень) до керівника апарату Комінтернівського районного суду Одеської області (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Кабінет Міністрів України, Національне агентство України з питань державної служби,
в якому просив:
1.1. - визнати протиправним та скасувати пункт другий наказу керівника апарату Комінтернівського районного суду Одеської області № 4-ОС від 15 лютого 2017 року щодо присвоєння позивачу найнижчого 9 рангу державного службовця;
1.2. - зобов`язати відповідача індивідуальним актом (наказом) поновити порушене право та відновити правовий статус позивача, у спосіб присвоєння йому згідно Закону України "Про державну службу" відповідний найвищий 3 (третій) ранг державного службовця категорії посад "Б" (посада керівника), який дзеркально відповідає протиправно позбавленому не в судовому порядку, раніше присвоєному, найвищому рангу державного службовця категорії посад керівника районного рівня як: рівнозначна посада та рівнозначний найвищий ранг такої посади.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що він працював на посаді державного реєстратора апарату Комінтернівської районної державної адміністрації та 01 лютого 2011 році йому присвоєно 11 ранг державної служби шостої категорії посад. 21 липня 2011 року позивача звільнено з займаної посади у зв`язку із скороченням штату. 21.12.2016 року позивача повторно призначено на посаду державної служби за результатом конкурсу, а саме: на посаду секретаря судових засідань Комінтернівського районного суду Одеської області. Згідно наказу відповідача, позивачу присвоєно найнижчий 9 ранг державного службовця з 21.12.2016 року. Позивач вважає, що на момент його повторного призначення на посаду державної служби, він вже мав спеціальне звання, а саме: присвоєний найвищий ранг державного службовця у відповідності до категорії посади - керівника районної державної адміністрації (шоста категорія посад і найвищий 11 ранг державного службовця, який відповідав цій категорії посади) відповідно до діючого на момент правових відносин законодавства. Позивач вважає, що після призначення йому 9 рангу державного службовця, відповідач фактично позбавив його раніше присвоєного рангу.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення.
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
3.1. Визнано протиправним та скасовано пункт 2 наказу № 4-ОС від 15 лютого 2017 року керівника апарату Комінтернівського районного суду Одеської області.
3.2. Зобов`язано керівника апарату Комінтернівського районного суду Одеської області вирішити питання щодо присвоєння ОСОБА_1 категорії та рангу державного службовця у відповідності до норм Закону України "Про державну службу" та з урахуванням висновків, наведених у рішенні суду.
3.3. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
4. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до Порядку присвоєння рангів державних службовців та враховуючи, що позивач з 21.07.2011 року був звільнений з державної служби та з 21 грудня 2016 року призначений на державну службу, йому повинен бути присвоєний черговий ранг обчислений з урахуванням періоду роботи на державній службі.
4.1. Щодо вимоги про зобов`язання відповідача присвоїти позивачу найвищий 3 ранг державного службовця категорії посад "Б" (посада керівника), суд першої інстанції зазначив, що це фактично є втручанням у дискреційні повноваження керівника апарату суду. Суд першої інстанції дійшов висновку, що з метою захисту прав позивача доцільним у даному випадку буде зобов`язати керівника апарату Комінтернівського районного суду Одеської області вирішити питання щодо присвоєння ОСОБА_1 категорії та рангу державного службовця у відповідності до норм Закону України "Про державну службу" та з урахуванням висновків, наведених у рішенні суду.
5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року та ухвалено по справі постанову, якою позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу № 4-ОС від 15 лютого 2017 року керівника апарату Комінтернівського районного суду Одеської області залишено без розгляду.
5.1. Адміністративний позов ОСОБА_1 в іншій частині задоволено частково.
5.2. Зобов`язано керівника апарату Комінтернівського районного суду Одеської області вирішити питання щодо присвоєння ОСОБА_1 категорії та рангу державного службовця, починаючи з листопада 2018 року (у межах строку звернення до суду), з урахуванням періоду роботи позивача на державній службі з 17.01.2001 по 03.10.2002 та з 19.09.2005 по 21.07.2011.
5.3. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
6. Задовольняючи частково позовні вимоги суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що загальний відпрацьований період роботи позивача на державній службі, а саме 12 років 3 місяці і 16 днів, а тому необхідно враховувати загальний період роботи державного службовця на такій службі при встановленні відповідного рангу.
6.1. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що позовна заява ОСОБА_1 у частині визнання протиправним та скасування п.2 наказу № 4-ОС від 15.02.2017 підлягає залишенню без розгляду, оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду.
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції.
7. Позивач, не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій. звернувся з касаційною скаргою, у якій посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
8. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що суд першої інстанції скасовуючи наказ відповідача, не встановив причин протиправних наслідків, не захистив його право, не зобов`язавши присвоїти певний ранг. Касатор не погоджується з категорією яку визначив суд для встановлення йому рангу. Зазначає, що про порушення відповідачем положень ч.9 та ч.10 ст.39 Закону України "Про державну службу", яке виразилось у позбавленні позивача раніше присвоєного рангу. Крім того, позивач зазначив, що судом першої інстанції не зазначені норми чинного законодавства, недотримання яких призвело до порушення його права, хоча визнано, що оскаржуваний наказ є протиправним та його скасовано. ОСОБА_2 зауважує, що до порушення його права на збереження раніше присвоєного рангу призвела протиправна норма Порядку присвоєння рангів державних службовців, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 306 від 20.04.2016 року. Крім того, безпідставно в порушення норм процесуального права при вирішенні питання про присвоєнні йому певної категорії не прийняв до уваги той факт, що він був керівником районного рівня. Вважав, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
8.1. Також, позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, зазначив доводи скасування рішення суду першої інстанції подібні як для скасування рішення суду першої інстанції. Крім того, звертає увагу на те, що питання щодо залишення позовних вимог щодо скасування наказу від 15 лютого 2017 № 4-ос без розгляду не було предметом обговорення під час апеляційного розгляду справи, тим самим він був позбавлений довести поважність пропуску строку звернення до суду. Суд апеляційної інстанції безпідставно дійшов висновку про вихід за межі позовних вимог, оскільки фактично його позовні вимоги не були задоволені.
8.2. Окрім цього, ОСОБА_1 вказує на ігнорування судом апеляційної інстанції доказів щодо відповідності посади державного реєстратора, посади начальника служби у справах дітей райдержадміністрації як рівнозначної посади та доказу що посада начальника служби у справах дітей відноситься до категорії "Б" ( категорія посади керівника), а не категорії посад "В" (спеціаліста) у межах якої судом зазначено присвоїти позивачеві ранг державного службовця.
8.3. Позивач наголошує на тому, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги порушення відповідачем статті 77 КАС України, щодо надання доказів які обґрунтовують правомірність свого рішення.
9. У відзиві на касаційну скаргу відповідач та Національного агентства України з питань державної служби в якій посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
ІV. Установлені судами фактичні обставини справи
10. 17 січня 2001 року ОСОБА_1 призначений на посаду начальника служби у справах неповнолітніх Комінтернівської районної державної адміністрації та цього ж дня прийняв присягу державного службовця(т.1 а.с. 48).
11. Розпорядженням Комінтернівської районної державної адміністрації № 10-к від 17.01.2001 року, ОСОБА_1, присвоєно 13 ранг державного службовця (а.с. 48).
12. Розпорядженням Комінтернівської районної державної адміністрації №90-к від 03.10.2002 року ОСОБА_1 звільнено з 03.10.2002 року згідно п.1 ст. 36 КЗпП України.
13. 19 вересня 2005 року позивача призначено на посаду державного реєстратора Комінтернівської районної державної адміністрації.
14. 07 липня 2008 року позивачу присвоєно дванадцятий ранг державного службовця.
15. 01 лютого 2011 року ОСОБА_1 присвоєно одинадцятий ранг державного службовця.
16. 21 липня 2011 року позивача звільнено з посади державного реєстратора апарату районної державної адміністрації у зв`язку зі скороченням штату за п.1 ст. 40 КЗпП України, згідно розпорядження виконуючого обов`язки голови районної державної адміністрації № 80/к-2011 від 20.07.2011 року (т.1 а.с. 14, 50).
17. Наказом керівника апарату Комінтернівського районного суду Одеської області №58-ОС від 20.12.2016 року, відповідно до ст. ст. 21, 31, 33, 35 Закону України "Про державну службу", постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року № 246 "Порядок проведення конкурсу на зайняття посад державної служби", ОСОБА_1 призначено з 21 грудня 2016 року на посаду секретаря судових засідань Комінтернівського районного суду Одеської області з посадовим окладом згідно штатного розпису за результатами конкурсного відбору з випробувальним терміном на 3 місяці (т.1 а.с. 16).
18. 15 лютого 2017 року керівником апарату Комінтернівського районного суду Одеської області видано наказ № 4-ОС "Про внесення змін до наказу № 58-ОС від 20.12.2016 року, а саме на підставі записів в трудовій книжці ОСОБА_1, розрахунку стажу державної служби: ОСОБА_1 призначено надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 36% посадового окладу, як такому, стаж державного службовця якого становить 12 років 3 місяці 16 днів; присвоєно дев`ятий ранг державного службовця з 21.12.2016 року. (т.1 а.с. 17).
19. Не погоджуючись з наказом відповідача, ОСОБА_1 звернувя до суду за захистом своїх прав та інтересів.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, яка діла на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції)
20. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАСУ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
22. Положеннями статті 43 Конституції України визначено, що кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, реалізовує програми професійно - технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом...
23. Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 889-VIII) та Порядком присвоєння рангів державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20.04.2016 року (далі Порядок № 306).
24. Відповідно до частини другої статті першої Закон № 889-VIII встановлено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
25. Пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону № 889-VIII зазначено, що посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.
26. Статтею 6 Закону № 889-VIII визначено, що посади державної служби в державних органах поділяються на категорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень і необхідних для їх виконання кваліфікації та професійної компетентності державних службовців, та встановлює такі категорії:
категорія "А" (вищий корпус державної служби) - посади:
Державного секретаря Кабінету Міністрів України та його заступників, державних секретарів міністерств;
керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України, та їх заступників;
керівників апаратів Конституційного Суду України, Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів та їх заступників, керівників секретаріатів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та їх заступників, Голови Державної судової адміністрації України та його заступників;
голів місцевих державних адміністрацій;
керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;
2) категорія "Б" - посади:
керівників структурних підрозділів Секретаріату Кабінету Міністрів України та їх заступників;
керівників структурних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, їх заступників, керівників територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів, їх заступників;
заступників голів місцевих державних адміністрацій;
керівників апаратів апеляційних та місцевих судів, керівників структурних підрозділів апаратів судів, їх заступників;
заступників керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;
3) категорія "В" - інші посади державної служби, не віднесені до категорій "А" і "Б".
27. Згідно зі статтею 39 Закону №889 видом спеціальних звань є ранги державних службовців, яких цим Законом встановлено 9 рангів.
28. Частиною третьою статті 39 Закону №889 передбачено присвоєння таких рангів: державним службовцям, які займають посади державної служби категорії "А", - 1, 2, 3 ранг; державним службовцям, які займають посади державної служби категорії "Б", - 3, 4, 5, 6 ранг; державним службовцям, які займають посади державної служби категорії "В", - 6, 7, 8, 9 ранги державної служби.
29. Відповідно до частини 5 статті 39 Закону №889-VIII, ранги державних службовців присвоюються одночасно з призначенням на посаду державної служби, а в разі встановлення випробування - після закінчення його строку. Державному службовцю, який вперше призначається на посаду державної служби, присвоюється найнижчий ранг у межах відповідної категорії посад.
30. Частиною 3 статті 39 Закону №889-VIII зазначено, що черговий ранг у межах відповідної категорії посад присвоюється державному службовцю через кожні три роки з урахуванням результатів оцінювання його службової діяльності.
31. Порядком присвоєння рангів державних службовців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306 визначений механізм присвоєння державним службовцям рангів під час прийняття на державну службу та її проходження.
32. Як зазначено у пункті 9 Порядку присвоєння рангів державних службовців, державному службовцю, який був звільнений з державної служби та повернувся на державну службу, черговий ранг присвоюється через три роки з дня призначення на посаду державної служби.
Період перебування державного службовця у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку не зараховується до стажу роботи для присвоєння чергового рангу. У такому разі стаж роботи для присвоєння чергового рангу обчислюється з урахуванням сумарно періоду роботи до зазначених відпусток та періоду роботи після виходу з них.