ПОСТАНОВА
Іменем України
02 грудня 2019 року
Київ
справа №808/8386/15
адміністративне провадження №К/9901/11430/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 3 листопада 2015 року (головуючий суддя Д.В. Татаринов)
і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року (головуючий суддя Нагорна Л.М., судді Круговий О.О., Юхименко О.В.)
у справі №808/8386/15
за позовом Приватного акціонерного товариства "Запоріжбіосинтез"
до Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області
про визнання незаконним рішення і часткове скасування акту опису та арешту майна.
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
16 жовтня 2015 року Приватне акціонерне товариство "Запоріжбіосинтез" звернулося з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, в якому просило:
- визнати незаконним рішення державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізький області Юлдашева А.А. в частині встановлення обмеження права користування описаним і арештованим майном за Актом опису та арешту майна від 30 вересня 2015 року, складеного в межах виконавчого провадження №48180189 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. від 13 липня 2015 року №8072;
- скасувати акт опису і арешту майна від 30 вересня 2015 року, складений державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізький області Юлдашевим А.А., в межах виконавчого провадження №48180189 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. від 13 липня 2015 року №8072 в частині, що стосується встановлення обмеження права користування позивача описаним і арештованим майном.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 23 липня 2015 року державним виконавцем Юлдашевим А.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №48180189 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса. У цьому виконавчому проваджені винесено постанову про арешт майна позивача та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на нерухоме майно. Державний виконавець також склав Акт опису і арешту майна, яким описав і наклав арешт на нерухоме майно, яке є власністю позивача, і встановив обмеження права користування ним.
За Актом опису і арешту майна державний виконавець передав описане нерухоме майно на відповідальне зберігання фізичній особі - ОСОБА_1, який є сторонньою особою та не має жодного відношення до позивача. На підставі викладеного, позивач вважає рішення державного виконавця в частині встановлення обмеження користування описаним та арештованим нерухомим майном за Актом опису і арешту майна незаконним і таким, що належить у відповідній частині скасувати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 3 листопада 2015 року позов задоволено частково і скасовано обмеження права користування позивачем описаним та арештованим майном. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Приймаючи це рішення суд виходив з того, що державний виконавець, накладаючи арешт на майно позивача, необґрунтовано обмежив права позивача у користуванні цим майном. Зокрема, користування стало можливим виключно за письмового дозволу державного виконавця. Суд першої інстанції дійшов висновку, що державний виконавець не взяв до уваги права та інтереси позивача стосовно необхідності використання арештованого майна у господарській діяльності підприємства, не встановив строку обмеження права користування майном.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 3 листопада 2015 року залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. На думку скаржника, в ході розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права.
Скаржник зазначає, що оскаржуваним рішенням державного виконавця було не виключено право користування описаним майном, а лише обмежено його шляхом надання права такого користування виключно за письмовим дозволом державного виконавця з огляду на свого часу здійснений позивачем опір і перешкоджання державному виконавцю у вчиненні виконавчих дій.
Одночасно, відповідач звертає увагу на те, що відповідно до акту державного виконавця станом на 19 жовтня 2015 року позивач користується майном, на яке обмежене право користування, у зв`язку з чим посилання на обмеження його прав і створення загрози його господарській діяльності є безпідставними. Відповідач зазначає, що державним виконавцем було встановлено обмеження права користування лише на будівлі цеху БКВ, котельні та заводоуправління. Арешт і заборона користування господарськими потужностями, товарно-матеріальними цінностями позивача не здійснювався.
Позивач не надав свого відзиву на касаційну скаргу.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ВАТ "Банк Кіпру" та ПрАТ "Запоріжбіосинтез" (боржник) було укладено Іпотечний договір №42/10 від 29 квітня 2010 року, який забезпечував виконання боржником своїх кредитних зобов`язань за кредитним договором від 29 квітня 2010 року №44-147/2010. В подальшому, на підставі договору факторингу №1 від 21 липня 2014 року ПАТ "НЕОС БАНК" (правонаступник ВАТ "Банк Кіпру") було відступлено право вимоги за кредитним договором від 29 квітня 2010 року №44-147/2010 до боржника на користь ПАТ "Альфа-Банк", а на підставі Договору №1 про передачу прав за іпотечними договорами було відступлено право вимоги за Іпотечним договором.
13 липня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., з метою задоволення вимог стягувача (ПАТ "Альфа-Банк") на загальну суму 5617003,04 грн, вчинено виконавчий напис №8072 про звернення стягнення на нерухоме майно позивача за Іпотечним договором, а саме:
- Будівлю цеху БКВ, інв. №1, загальною площею 2306,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 17;
- Котельню, інв. №2, загальною площею 664,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 17;
- Заводоуправління, інв. №5, загальною площею 535,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 17.
17 липня 2015 року ПАТ "Альфа-Банк" звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізький області із заявою про відкриття виконавчого провадження, в якій, зокрема, просив відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №8072 від 13 липня 2015 року.
23 липня 2015 року державний виконавець Юлдашев А.А. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №48180189 з примусового виконання зазначеного виконавчого напису.
22 вересня 2015 року державний виконавець у виконавчому провадженні №48180189 з примусового виконання виконавчого напису виніс постанову про арешт майна Приватного акціонерного товариства "Запоріжбіосинтез" та оголошення заборони на його відчуження.
30 вересня 2015 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізький області Юлдашев А.А. у виконавчому провадженні №48180189 з примусового виконання виконавчого напису склав Акт опису та арешту майна, яким описав і наклав арешт на нерухоме майно і встановив обмеження права користування описаним і арештованим майном, а саме - "користування можливе виключно з письмового дозволу державного виконавця".
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 52 цього Закону встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Відповідно до частини 1 статті 57 цього Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
У частині 2 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року зазначено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби - обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин (частина 5 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року).
Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5.
Після виявлення майна боржника державний виконавець проводить опис і арешт цього майна, про що складає акт. В акті опису та арешту майна боржника повинні бути вказані:
а) назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо);
б) якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються державним виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису;
в) якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування;
г) прізвище, ім`я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач);
ґ) відмітка про роз`яснення зберігачеві майна обов`язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт;
д) якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження;
е) зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.