ПОСТАНОВА
Іменем України
02 грудня 2019 року
Київ
справа №804/1294/16
касаційні провадження №К/9901/14038/18, №К/9901/14040/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" Пантіної Любові Олександрівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 (головуючий суддя: Білак С.В., судді: Шальєва В.А., Олефіренко Н.А.) у справі №804/1294/16 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Український Професійний Банк" Пантіної Любові Олександрівни про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
В березні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Український професійний банк" Пантіної Любові Олександрівни (далі - Уповноважена особа Фонду), в якому просила:
визнати протиправними дії та рішення Уповноваженої особи Фонду щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "УПБ" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за результатом визнання нікчемними договору банківського вкладу (депозиту) "СТАНДАРТ" від 28.05.2015 №350809, укладенего між позивачем та ПАТ "УПБ", та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору;
зобов`язати ФГВФО включити позивача до Реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування та виплатити їй відшкодування коштів у розмірі 177308,37 грн за її вкладом згідно договору банківського вкладу (депозиту) "СТАНДАРТ" від 28.05.2015 №350809.
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона є вкладником ПАТ "УПБ" в розумінні положень Закону України від 23.02.2012 №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №4452-VI), а тому набула право бути включеною до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в неплатоспроможному банку за рахунок ФГВФО.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що договір банківського вкладу та операції з перерахування грошових коштів є нікчемними в силу пункту 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI. Уповноважена особа Фонду діяла у межах та у спосіб, визначених Законом №4452-VI повноважень.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2016 та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову:
визнано протиправними дії та рішення Уповноваженої особи Фонду щодо невключення позивачки до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "УПБ" за рахунок коштів ФГВФО, за результатом визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) "СТАНДАРТ" від 28.05.2015 №350809, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "УПБ", та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору;
зобов`язано Уповноважену особу Фонду включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
зобов`язано ФГВФО включити ОСОБА_1 до Реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) "СТАНДАРТ" від 28.05.2015 №350809, укладеним з ПАТ "УПБ".
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Уповноваженою особою Фонду не доведено наявності визначених частиною третьою статті 38 Закону №4452-VI підстав для визначання правочинів з укладення договору та перерахування грошових коштів нікчемними. Позивачка є вкладником у розумінні статті 2 Закону № 4452-VI, а тому набула право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
14.11.2016 Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом у справі прийнято додаткову постанову, якою вирішено питання розподілу судових витрат шляхом стягнення:
з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 399,18 грн.;
з бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016) на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1157, 53 грн.
Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2016, Уповноважена особа Фонду та ФГВФО подали касаційні скарги, у яких з посиланням на порушення судом норм матеріального права просять суд касаційної інстанції скасувати вказане судове рішення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Касаційна скарга Уповноваженої особи Фонду обґрунтована тим, що кошти на рахунок позивача надійшли внаслідок так званого "дроблення" (розподілу) з рахунку іншого клієнта банку - родича позивача ОСОБА_2 , внаслідок чого власник вкладу отримала перевагу перед іншими кредиторами банку, що є порушенням пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Крім того, скаржник-1 вказав на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно не взято до уваги пункт 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VІ, згідно якого правочин є нікчемним, якщо банком, віднесеним до категорії проблемних, здійснено операції, укладення (переоформлення) договорів, що призвели до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Касаційна скарга ФГВФО обґрунтована тим, що позовні вимоги, заявлені до Фонду, є передчасними, оскільки в силу вимог законодавства останній затверджує Загальний реєстр вкладників на підставі наданих Уповноваженою особою Фонду Переліку вкладників або змін/доповнень до цього переліку. У спірному випадку інформація про включення позивача до Загального реєстру від Уповноваженої особи до Фонду не надходила, а тому у відповідача-1 були відсутні правові підстави для включення ОСОБА_1 до реєстру. Також скаржник-2 вказав на те, що Уповноважена особа Фонду, визнаючи правочини нікчемними, діяла у межах та у спосіб, визначених Законом №4452-VІ повноважень.
Також, не погоджуючись з додатковою постановою суду апеляційної інстанції, Фонд подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судом норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати додаткову постанову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що згідно положень статті 20 Закону України від 23.02.2012 №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №4452-VI) кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню і можуть використовуватись їм виключно для передбачених цим Законом цілей. Скаржник зазначив, що Фонд не обслуговується в органах Державної казначейської служби України, а тому відсутня можливість стягнення судового збору шляхом його безспірного списання з казначейських рахунків.
Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 28.11.2016 та від 21.12.2016 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 11.06.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалами Верховного Суду від 26.11.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Позивачка правом на подачу відзиву на касаційні скарги Уповноваженої особи Фонду та ФГВФО не скористалася.
Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційних скарг, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права, та встановив таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.05.2015 року між позивачкою та ПАТ "УПБ" укладено договір банківського вкладу "Стандарт" №350809, згідно умов якого банк приймає від вкладника у тимчасове строкове користування на строк до 30.11.2015 кошти в сумі 177 308,37 грн.
Відповідно до умов пункту 2.1 цього Договору вкладник передає вклад банку готівкою або шляхом безготівкового перерахування зі свого поточного або іншого вкладного рахунку, відкритого в банку чи в іншому уповноваженому банку України. Також на вкладений рахунок вкладника можуть зараховуватися кошти, перераховані з поточного рахунку іншої особи. У цьому випадку вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладений рахунок.
28.05.2015 на вкладний рахунок, відкритий на умовах договору банківського вкладу №350809, позивачкою через касу внесені грошові кошти у сумі 177 308,37 грн, що підтверджується інформацією, зазначеною у квитанції №350809.
На підставі постанови Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 28.05.2015 №348 "Про віднесення ПАТ "УПБ" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.05.2015 №107 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "УПБ", згідно з яким з 29.05.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "УПБ" Пантіну Л.О. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "УПБ" запроваджено строком на три місяці з 29.05.2015 до 28.08.2015 включно.
Відповідно до постанови Правління НБУ від 28.08.2015 № 562 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УПБ" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.08.2015 №158 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УПБ" з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання та призначено Пантіну Л.О . уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку". Згідно з цим рішенням з 31.08.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "УПБ". Вся інформація була оприлюднена на сайті Фонду.
Згідно інформації, розміщеній на офіційному сайті Фонду, для отримання коштів вкладники ПАТ "УПБ" з 03.09.2015 по 13.10.2015 включно можуть звертатись до установ банку - агента Фонду ПАТ "Альфа-Банк"; виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
На адресу позивачки від Уповноваженої особи Фонду надійшов лист №01-10/4087 від 27.08.2015, яким ОСОБА_1 повідомлено про те, що договір банківського вкладу від 28.05.2015 №350809, укладений між нею та ПАТ "УПБ", а також операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог статті 38 Закону №4452-VІ та статті 228 Цивільного кодексу України.
Вважаючи такі дії та рішення протиправними, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом №4452-VI.
Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;
вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною першою статті 3 Закону №4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000,00 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.
Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачка 28.05.2015 уклала з ПАТ "УПБ" договір банківського вкладу "Стандарт" №350809, на виконання умов якого на рахунку ОСОБА_1 розміщені грошові кошти на загальну суму 177 308,37 грн.
Укладення вказаного договору (28.05.2015) та зарахування коштів на рахунок (28.05.2015) відбулись до початку віднесення ПАТ "УПБ" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (29.05.2015).
Відповідно до положень статей 37, 38 Закону №4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо невключення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.
Застосовуючи частину третю статті 38 Закону № 4452-VI, Фонд або його уповноважена особа зобов`язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому колегія суддів зазначає, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини 2 статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону №4452-VI.