ПОСТАНОВА
Іменем України
02 грудня 2019 року
Київ
справа №164/2068/17
адміністративне провадження №К/9901/6107/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року (головуючий суддя - Хобор Р.Б., судді - Попко Я.С., Сеник Р.П.)
у справі №164/2068/17
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в місті Рівне Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Петрушина Руслана Володимировича
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в місті Рівне Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Петрушина Руслана Володимировича, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР №683899 від 23 серпня 2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова не відповідає фактичним обставинам справи та діючому законодавству, а тому просив суд скасувати постанову інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в місті Рівне Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Петрушина Р.В. серії АР №683899 від 23 серпня 2017 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 121, частиною 1 статті 122, частиною 1 статті 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді 425 гривень штрафу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Маневицького районного суду Волинської області від 17 жовтня 2017 року позов задоволено. Скасовано постанову серії АР №683899 від 23 серпня 2017 року інспектора роти №2 батальйону управління патрульної поліції в місті Рівне Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Петрушина Руслана Володимировича про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 121, частиною 1 статті 122, частиною 1 статті 126 КУпАП ОСОБА_1 та накладення на нього адміністративного стягнення у виді 425 гривень штрафу.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що обставини, викладені в постанові серії АР №683899 від 23 серпня 2017 року, не відповідають фактичним обставинам справи, а тому дії інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в місті Рівне Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Петрушина Р.В. щодо притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 121, частиною 1 статті 122, частиною 1 статті 126 КУпАП ОСОБА_1 та накладення на нього за вчинення вказаних правопорушень адміністративного стягнення у виді штрафу є протиправними. З цих підстав суд першої інстанції прийшов до висновку про скасування оскаржуваної постанови.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 5 грудня 2017 року постанову Маневицького районного суду Волинської області від 17 жовтня 2017 року скасував і прийняв нову постанову, якою у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.
Судове рішення мотивовано тим, що оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, вина позивача в порушенні правил Дорожнього руху України доведена матеріалами справи, зокрема відеозаписом та знімками перехрестя "Луцьк - Маневичі - Любешів - КПП Дольськ" (Р - 22) та "Київ - Ковель - Ягодин" (М 07). Крім того, позивач порушив обов`язок особи, яка керує транспортним засобом мати при собі страховий поліс (сертифікат), а тому допустив порушення передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року, а постанову Маневицького районного суд Волинської області від 17 жовтня 2017 року залишити без змін.
Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно скасував постанову Маневицького районного суду Волинської області, яка була ухвалена на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, суд апеляційної інстанції, скасовуючи законне та обґрунтоване рішення, порушив норми процесуального права.
Департамент патрульної поліції Національної поліції України подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що позивач, керуючи автомобілем, порушив вимогу дорожнього знаку 2.2 "Проїзд без зупинки заборонено", а саме здійснив проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 "стоп-лінія". Крім того, після зупинки транспортного засобу не надав для перевірки страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та своєчасно не пройшов обов`язковий технічний контроль. На підтвердження встановлених правопорушень, відповідачем було надано належні та допустимі докази.
Доводи позивача стосовно того, що він не вчиняв правопорушення встановлені оскаржуваною постановою є необґрунтованими та не підтверджені жодними доказами.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23 серпня 2017 року стосовно позивача було винесено постанову серії АР №683899 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 121, частиною 1 статті 122, частиною 1 статті 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді 425 гривень штрафу.
З цієї постанови вбачається, що 23 серпня 2017 року, о 18 годині 20 хвилин, на 382 км автомобільної дороги Київ-Ковель-Ягодин (М 07), ОСОБА_1, керуючи автомобілем "Хюндай Елантра", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, порушив вимогу дорожнього знаку 2.2 "Проїзд без зупинки заборонено", а саме: здійснив проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 "стоп-лінія", своєчасно не пройшов обов`язковий технічний контроль та не мав при собі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги розділу 33, 34, пункту 31.3 "б", пункту 2.1 "г" Правил дорожнього руху України.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 рухався зі сторони міста Луцьк та на вказаному перехресті повернув праворуч, рухаючись в напрямку міста Київ. Разом з тим, дорожня розмітка 1.12 "стоп-лінія" при повороті праворуч - в напрямку міста Київ відсутня, а наявна лише для учасників дорожнього руху, які рухаються прямо - в напрямку смт. Любешів та ліворуч - в напрямку міста Ковель.
Вказане підтверджується дослідженими судом першої інстанції фотознімками перехрестя автодоріг Луцьк-Маневичі-Любешів-КПП Дольськ (Р-22) та Київ-Ковель-Ягодин (М 07), а також відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з підпунктом "б" пункту 31.3 Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
Відповідно до статті 35 Закону України "Про дорожній рух" транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.
Обов`язковому технічному контролю не підлягають:
1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;
2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тони, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.
3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України".
Відповідно до підпункту 15 пункту 2 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року №137 (далі - Порядок №137) транспортний засіб, що використовується з метою отримання прибутку - транспортний засіб, що експлуатується юридичними, фізичними особами-підприємцями під час провадження господарської діяльності з метою отримання прибутку, фізичними особами під час виконання цивільно-правових угод з метою отримання прибутку.
Відповідно до частин 1-2 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" (чинний на момент виникнення спірних відносин) транспортний засіб спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, інвалідів, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).
Відповідно до статті 29 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України" визначено, що технічні засоби для агропромислового комплексу - машини, механізми, обладнання, устаткування, технологічні комплекси і лінії з них, які використовуються в сільському господарстві, харчовій та переробній промисловості для вирощування, збирання, зберігання та перероблення сільськогосподарської продукції, а також для надання послуг з технічного сервісу. До машин відносяться трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні та меліоративні машини, сільськогосподарська техніка, інші механізми відповідно до Закону України "Про дорожній рух", що беруть участь у русі на вулично-дорожній мережі загального користування під час переїзду до/з місця виконання робіт у встановленому законодавством порядку, перелік видів яких ведеться і постійно оновлюється в електронному вигляді центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
Порядком № 137 передбачено періодичність проходження обов`язкового технічного контролю:
для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;
для вантажних автомобілів незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тони, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;
для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тони, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;
для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.
На кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.
Відповідно до підпункту "б" пункту 31. 3 Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно із правилами знаку 2.2 Правил дорожнього руху України "Проїзд без зупинки заборонено" забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 "Стоп-лінія", а якщо вона відсутня - перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою.
Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").