РІШЕННЯ
Іменем України
27 листопада 2019 року
Київ
справа №9901/770/18
адміністративне провадження №П/9901/770/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Усенко Є.А., Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,
за участю секретаря судового засідання Лопушенко О.В.,
позивача ОСОБА_1 та її представників Кравця Р.Ю. та Мартиненко А.В., представника відповідача Цуцкірідзе І.Л.,
розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення від 31 липня 2018 року №2471/0/5-18, встановив:
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою (яка надійшла до суду 07 вересня 2018 року) до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Ради від 31 липня 2018 року №2471/0/15-18 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України".
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ДОВОДІВ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що прийняте ВРП рішення від 31 липня 2018 року №2471/0/15-18 є протиправним, оскільки скарга, на підставі якої було розпочато дисциплінарне провадження, містила виключно мотиви незгоди із прийнятим позивачем судовим рішенням, в зв`язку з чим відповідач ще на початковому етапі повинен був відмовити у відкритті дисциплінарного провадження за такою скаргою на підставі пункту 4 частини 1 статті 45 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року №1798-VIII (далі - Закон №1798).
Органи, які вирішують питання дисциплінарної відповідальності судді, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність прийнятих суддями рішень, разом з тим ОСОБА_2 було звільнено з посади судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ саме за фактичну реалізацію нею своїх дискреційних повноважень при застосуванні статті 75 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зазначаючи про порушення позивачем права на справедливий судовий розгляд безстороннім судом, відповідач в своєму рішенні не вказав, яким чином вказані принципи були порушені безпосередньо ОСОБА_1, враховуючи, що судове рішення, яке, в свою чергу, було підставою для звернення зі скаргою та відкриття дисциплінарного провадження, приймалось Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії суддів.
Під час розгляду дисциплінарної справи відповідачем не встановлено вини позивача при прийнятті колегіального рішення по справі, не визначено її форми (умисної чи грубої недбалості), не зазначено доказів, які б це підтверджували, як і не обґрунтовано, в зв`язку з чим ненаведення достатніх мотивів судового рішення дисциплінарним органом розцінено саме як дисциплінарний проступок.
Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач не дотримався принципу пропорційності застосування стягнення й допустив порушення строку оприлюднення рішення, що, в свою чергу, позбавило позивача доступу до інформації та можливості належним чином реалізувати своє право на захист.
Відповідач (ВРП) в письмовому відзиві від 04 вересня 2019 року №32615/о/9-19 на позовну заяву просив залишити останню без задоволення, вказуючи на відсутність підстав для визнання протиправним і скасування рішення від 31 липня 2018 року №2471/0/15-18, оскільки останнє прийнято повноважним складом Ради, підписано всіма її членами, що брали участь в його ухваленні, містить передбачені законом підстави для звільнення та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків; в той же час ОСОБА_1 була належним чином повідомлена та брала участь в засіданні, на якому прийнято рішення.
Позовна заява ОСОБА_1 фактично зводиться до незгоди із дисциплінарним провадженням щодо неї та прийнятими за його результатами рішеннями, втім Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07 лютого 2019 року у справі №9901/682/18 (провадження №11-922сап18) вже надано оцінку правомірності рішення ВРП від 05 червня 2018 року №1739/0/15-18, яким, в свою чергу, залишено без змін рішення її Другої Дисциплінарної палати від 19 лютого 2018 року №526/2дп/15-18 "Про притягнення судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що характер дій судді ОСОБА_1 під час постановлення оспорюваної ухвали, а також встановлені ВРП грубі порушення нею норм процесуального права свідчать про вчинення діянь, які порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя, а тому Рада правильно кваліфікувала їх як істотний дисциплінарний проступок.
Водночас, зважаючи на характер допущених ОСОБА_1 порушень, а також наслідки, що настали, ВРП та її Друга Дисциплінарна палата прийшли до висновку, що застосоване до неї дисциплінарне стягнення є пропорційним вчиненому та виправданим, а позитивна характеристика судді, її досягнення і здобутки в галузі права, відсутність дисциплінарних стягнень й достатньо великий досвід роботи на посаді судді не мали вирішального значення для прийняття спірного рішення.
Разом з тим, в межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді (тобто у даній справі), не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи (в тому числі мотиви Ради, оцінка нею обставин, що стали підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, окремі процедурні рішення цього органу тощо).
ІІІ. КЛОПОТАННЯ СТОРІН ТА ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Відповідно до частини 4 статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів встановлено у статті 266 КАС України, згідно з пунктами 2 та 3 частини 1 якої її правила поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності дій, бездіяльності та актів, зокрема, Вищої ради правосуддя.
Адміністративні справи, зазначені у пунктах 1-3 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів (частина 2 статті 266 КАС України).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 вересня 2018 року визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду даної справи - Анцупова Т.О. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Бучик А.Ю ., Гриців М.І., Кравчук В.М., Стародуб О.П.
Ухвалою від 11 вересня 2018 року Верховний Суд відкрив провадження в адміністративній справі, призначивши її розгляд в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження на 27 вересня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2018 року за наслідками розгляду заяв представника позивача про відвід суддів останні визнано необґрунтованими, передано справу для проведення автоматизованого розподілу з метою визначення суддів для розгляду цих заяв та зупинено провадження у справі.
В судовому засіданні 29 листопада 2018 року після вирішення у встановленому частиною 4 статті 40 КАС України порядку заяв про відвід складу суду й поновлення ухвалою від 19 жовтня 2018 року провадження у справі Судом на підставі відповідних клопотань сторін провадження у даній справі №9901/770/18 зупинено до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи №9901/682/18 (провадження №11-922сап18) за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 05 червня 2018 року №1739/0/15-18 про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 лютого 2018 року №526/2дп/15-18.
В подальшому у зв`язку із обранням Рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді №13 від 20 травня 2019 року судді Анцупової Т.О. до Великої Палати Верховного Суду протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 травня 2019 року визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для її розгляду - Пасічник С.С. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Васильєва І.А., Гусак М.Б., Хохуляк В.В., Юрченко В.П.
В судовому засіданні 11 вересня 2019 року Верховним Судом постановлено ухвалу від цієї ж дати, якою задоволено заяву судді Гусака М.Б. про самовідвід, в зв`язку з чим протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 вересня 2019 року до складу суду по розгляду даної справи замість судді Гусака М.Б. включено суддю Усенко Є.А.
09 жовтня 2019 року за наслідками розгляду заяв представника позивача про відвід суддів Верховним Судом постановлено ухвалу, якою визнано такі заяви необґрунтованими, передано справу для проведення автоматизованого розподілу з метою визначення суддів для розгляду цих заяв та зупинено провадження у справі.
В подальшому після вирішення у встановленому частиною 4 статті 40 КАС України порядку заяв про відвід складу суду в судовому засіданні, призначеному на 06 листопада 2019 року, провадження у справі поновлено та відкладено розгляд останньої на 27 листопада 2019 року.
Позивач та її представники в судових засіданнях висловили свої доводи та міркування стосовно обставин справи, які за своїм змістом є аналогічними тим, що вже були наведені в самій позовній заяві, вимоги якої вони просили задовольнити.
При цьому додатково зазначили про немотивованість прийнятого Радою рішення, а також те, що підставою для його прийняття стали інші обставини (недостатня мотивованість прийнятого судом (до складу якого входила позивач) рішення), ніж ті, які були покладені в основу поданої ОСОБА_4 скарги (неправильне застосування статті 75 КК України).
Представник відповідача проти доводів та вимог позовної заяви заперечила, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, й, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, просила відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.
IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
Указом Президента України від 10 грудня 2001 року ОСОБА_1 призначено на посаду судді Красноперекопського міського суду Автономної республіки Крим строком на п`ять років, а Указом від 19 лютого 2003 року - переведено в межах п`ятирічного строку на посаду судді Печерського районного суду м.Києва.
Постановою Верховної Ради України від 17 травня 2007 року ОСОБА_1 обрано суддею Печерського районного суду м.Києва безстроково, а Постановою від 21 жовтня 2010 року - обрано на посаду судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ безстроково.
30 травня 2017 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_4 щодо наявності в діях суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_1 (головуючої) та ОСОБА_5 ознак дисциплінарного проступку, яка мотивована тим, що вказані судді, постановляючи ухвалу від 25 квітня 2017 року (щодо якої член колегії суддів Єлфімов О.В. виклав окрему думку), порушили принцип справедливості призначення покарання під час розгляду касаційної скарги на процесуальні рішення попередніх інстанцій в кримінальному провадженні №12013060380002285 щодо ОСОБА_6 та незаконно звільнили її від відбування покарання на підставі статті 75 КК України, не зазначивши у своєму рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, порушивши засади рівності всіх учасників судового процесу та умисно або у зв`язку з очевидною недбалістю допустивши порушення прав людини і основоположних свобод, що є підставою для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.
Ухвалою члена Другої Дисциплінарної палати ВРП від 06 липня 2017 року дисциплінарну скаргу ОСОБА_4 стосовно судді ОСОБА_5 . залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 44 Закону №1798, оскільки останнього вже звільнено з посади судді, а ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 31 липня 2017 року - відкрито дисциплінарну справу стосовно судді ОСОБА_1 .
Рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 19 лютого 2018 року №526/2дп/15-18 суддю ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді внесення до Ради подання про звільнення з посади судді.
Мотивуючи таке рішення, дисциплінарний орган ВРП вказав на невиконання суддею ОСОБА_1. вимог статті 442 КПК України при ухваленні під її головуванням судового рішення у провадженні, де вона була доповідачем, хоча дотримання зазначених положень є гарантією для стороннього спостерігача про розгляд справи судом безсторонньо та об`єктивно; в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 квітня 2017 року не зазначено, які статті закону порушено судами першої та апеляційної інстанцій при призначенні ОСОБА_6 міри покарання без застосування статті 75 КК України та в чому саме полягають такі порушення, що суттєво впливає на можливість сприйняття суспільством такого рішення та розуміння підстав його прийняття; за позицією Другої Дисциплінарної палати ВРП істотні порушення суддею ОСОБА_1. норм процесуального права є очевидними, грубими та такими, що свідчать про недотримання права на справедливий судовий розгляд безстороннім судом.
05 червня 2018 року ВРП за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 залишила рішення її Другої Дисциплінарної палати від 19 лютого 2018 року без змін.
Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою й постановою Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі №9901/682/18 (провадження №11-922сап18) скаргу залишено без задоволення, а рішення ВРП від 05 червня 2018 року №1739/0/15-18 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 лютого 2018 року №526/2дп/15-18 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ ОСОБА_1 та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади" - без змін.
Приймаючи таке рішення, Велика Палата Верховного Суду зазначила про відсутність передбачених пунктами 1 - 3 частини 1 статті 52 Закону №1798 підстав для скасування рішення ВРП від 05 червня 2018 року, враховуючи, що воно ухвалено повноважним складом ВРП (з 13 членів Ради "за" проголосували 10, "проти" - 3), підписано всіма її членами, які були присутні на засіданні, ОСОБА_1. належним чином повідомлена про засідання ВРП і була присутня при розгляді дисциплінарної справи.
Крім того, під час прийняття рішення ВРП та її дисциплінарний орган дійшли висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини 1 статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402), згідно з яким умисне порушення суддею, що брав участь в ухваленні судового рішення, прав людини і основоположних свобод є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Так ВРП в оскаржуваному рішенні обґрунтувала, у чому саме полягає грубе порушення суддею норм закону (процесуального) під час постановлення спірної ухвали від 25 квітня 2017 року, яке, в свою чергу, підриває суспільну довіру до суду й відповідно до пункту 7 частини 9 статті 109 Закону №1402 є істотним дисциплінарним проступком, а саме: не наведено належних мотивів для втручання в судові рішення, не викладено всіх обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, та не вказано, які статті закону порушено цими судами при незастосуванні судом першої інстанції статті 75 КК України одночасно зі статтею 69 КК України, а апеляційним судом - при незадоволенні скарги засудженої щодо суворості призначеного покарання, до того ж під час застосування статті 75 КК України використано ті самі підстави, що вже були враховані судами першої та апеляційної інстанцій.
Разом з тим, зважаючи на характер правопорушень, допущених скаржницею, а також на наслідки, що настали за результатами вчинених діянь, ВРП та її Друга Дисциплінарна палата вірно застосували до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення її з посади судді, що є пропорційним вчиненому та виправданим, а тому позитивна характеристика ОСОБА_1, її досягнення та здобутки в галузі права, відсутність дисциплінарних стягнень та достатньо великий досвід роботи на посаді судді не мали вирішального значення для прийняття спірного рішення.