1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду





ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


20 листопада 2019 року

м. Київ


Справа № 2-67/12

Провадження № 14-386цс19


Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ситнік О. М.,


суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,


учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа - старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Відділ ПВР, Департамент ДВС відповідно) ОСОБА_2,


розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1


на постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року у складі колегії суддів Іванченка М. М., Рубан С. М., Желепи О. В.


у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця Відділу ПВР Рагімової А. Н. та


ВСТАНОВИЛА:


Короткий зміст наведених у скарзі вимог


У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову, прийняту старшим державним виконавцем Відділу ПВР Рагімовою А. Н. 24 квітня 2014 року, про стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження № 33253399.


Свої вимоги обґрунтовував тим, що на виконанні у Відділі ПВР перебував виконавчий лист від 08 травня 2012 року № 2-67/12, виданий Печерським районним судом м. Києва, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Омега банк" (далі - ПАТ "Омега банк").

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року (суддя Підпалий В. В.) скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову старшого державного виконавця Відділу ПВР Рагімової А. Н. про стягнення виконавчого збору від 24 квітня 2014 року, прийняту в межах виконавчого провадження № 33253399, скасовано.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року апеляційну скаргу Департаменту ДВС задоволено частково. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року скасовано, провадження у справі закрито.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції керувався тим, що зазначений спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки з набранням чинності статтею 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) з 05 жовтня 2016 року така категорія справ має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року, у якій просив скасувати постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити в повному обсязі.



Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу


Касаційну скаргу мотивовано тим, що справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки постанова винесена на виконання рішення суду, постановленого у порядку цивільного судочинства. Тому оскарження зазначеної постанови має відбуватися відповідно до статті 383 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Крім того, вважає що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою, оскільки державним виконавцем не вчинено жодних виконавчих дій на виконавче рішення суду. Висновок суду першої інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 15 лютого 2018 року у справі № 910/1587/13.


Рух справи у суді касаційної інстанції


Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року, відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано із суду першої інстанції.


Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.


Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.


Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 06 серпня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.


Позиція Великої Палати Верховного Суду


Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.


Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.


У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.


За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.


За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів"суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.


Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.


Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.


Встановлено, що постановою старшого державного виконавця Відділу ПВР Рагімової А. Н. від24 квітня 2014 року відкрито виконавче провадження № 33253399 з виконання виконавчого листа № 2-67/12, виданого 08 травня 2012 року Печерським районним судом м. Києва, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Омега банк".


Постановою старшого державного виконавця Відділу ПВР Рагімової А. Н. від 24 квітня 2014 року стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 3 210 441,73 грн.


................
Перейти до повного тексту