П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/608/18
Провадження № 11-435заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,
учасники справи:
представник позивача - Кравець Р . Ю.,
представник відповідача - Русакова І. Г.,
розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року (судді Юрченко В. П., Васильєва І. А., Пасічник С. С., Ханова Р. Ф., Хохуляк В. В.) у справі № 9901/608/18 за позовом ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним і скасування рішення та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У червні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРП, у якому просила визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 04 травня 2018 року № 1331/0/15-18 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Тернопільського окружного адміністративного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України".
2. На обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначила, що спірне рішення містить прямі посилання на рішення ВРП від 29 березня 2017 року № 4020/3дп/15-17, яким її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення з посади, тоді як це рішення оскаржувалося в судовому порядку, а тому до вирішення справи судом не могло бути підставою для прийняття спірного рішення.
3. Крім цього, ВРП здійснила аналіз постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року у справі № 819/3419/15 під головуванням судді ОСОБА_2., яке визнано законним і залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, натомість виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно із процесуальним законодавством.
4. На думку позивачки, оскаржуване рішення ВРП зводиться до того, що процесуальні порушення, які не вплинули на правильність вирішення справи по суті, призвели до порушення присяги судді, що не сумісне зі здійсненням правосуддя. ВРП розглянула і прийняла рішення у зв`язку з наявністю процесуальних порушень, які не були і не могли бути підставою для скасування чи зміни судового рішення, тобто мали місце процедурні порушення, які не впливають на правозастосування та вирішення спору, тому відсутні підстави для висновку про підрив авторитету правосуддя. Крім того, вказаним вище судовим рішенням було захищено права акціонерів, а тому незрозуміло, чому ані Дисциплінарна палата, ані ВРП не надали оцінки співмірності порушених прав акціонерів із застосованим до судді стягненням та не врахували, що в стороннього спостерігача та акціонерів авторитет правосуддя було укріплено та піднесено, а не підірвано.
5. ОСОБА_2 вказала, що у зв`язку з відсутністю обґрунтування незрозуміло, з яких підстав відповідач дійшов висновку, що позивачка, здійснивши розгляд указаної вище адміністративної справи, вичинила грубе порушення закону, яке мало наслідком підрив довіри до суду, що стало підставою для притягнення її до відповідальності у вигляді звільнення з посади.
6. Позивачка також зазначила, що серед підстав для прийняття оскаржуваного рішення ВРП указала на те, що суд не надав правової оцінки тій обставині, що з дня вчинення всіх оскаржуваних реєстраційних дій минуло більше шести місяців. Проте такі висновки відповідача є надуманими й не відповідають дійсності, оскільки під час отримання адміністративного позову вона не допустила порушень вимог статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в частині пропуску заявником шестимісячного строку на звернення до суду, адже початок перебігу такого строку було обчислено з часу, коли особа дізналася про порушене право.
7. За висновком відповідача, суд не надав правової оцінки факту підписання позовної заяви неуповноваженою особою, оскільки до позовної заяви не було додано довіреності на представництво у суді інтересів, проте під час подальшого судового розгляду справи було встановлено, що довіреність від імені позивачки наявна, однак з технічних причин випадково не була долучена до матеріалів справи, тому жодних протиправних наслідків у вигляді здійснення представництва без належних повноважень не настало і вказана обставина не вплинула на правильність вирішення справи по суті, що встановлено судами апеляційної та касаційної інстанцій.
8. Усупереч висновку ВРП про незалучення до участі в справі № 819/3419/15 третіх осіб (Закритого акціонерного товариства "Житомирські ласощі" (далі - ЗАТ "Житомирські ласощі") та Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (далі - ТДВ "ЖЛ")), позивачка не вчиняла жодних дій з метою приховання факту розгляду вказаної справи, тому кожен учасник з обох товариств мав право звернутися з відповідним клопотанням та реалізувати свої процесуальні права, тим більше, як убачається з рішення Дисциплінарної палати, спір між указаними товариствами не єдиний, що є підставою для висновку, що учасникам було відомо про здійснювані судові процеси. З огляду на це висновок відповідача про усунення суддею третіх осіб від участі в судовому розгляді справи є безпідставним, оскільки клопотання про залучення цих осіб до участі в справі суду не заявлялись.
9. На думку ОСОБА_2, не є обґрунтованим і висновок ВРП про порушення суддею норм процесуального права у зв`язку з нездійсненням заміни відповідача та допуском до участі в справі неналежного представника відповідача, оскільки за результатами переглядів справи судами апеляційної та касаційної інстанцій таке порушення не підтвердилось і рішення суду першої інстанції було залишено без змін.
10. Позивачка також указала, що суддів вищих судових інстанцій, які переглядали вказану вище адміністративну справу в апеляційному та касаційному порядках, також намагалися притягнути до дисциплінарної відповідальності, але негативне рішення, яке є предметом оскарження, прийнято ВРП лише стосовно ОСОБА_2, що, на її думку, свідчить про порушення відповідачем принципу пропорційності застосування дисциплінарного стягнення. До того ж зміст рішення, яким до неї застосовано дисциплінарне стягнення, складений відповідачем із порушенням принципу презумпції невинуватості, оскільки окремі формулювання фактично звинувачують позивачку у вчиненні злочину, що матиме наслідком негативний вплив на її ділову репутацію та подальшу кар`єру.
Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
11. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 03 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовив.
12. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції керувався тим, що підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП, передбачених частиною другою статті 57 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII), немає, оскільки його прийнято та підписано повноважним складом ВРП, рішення містить визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
13. За висновком суду першої інстанції, законність подання Третьої Дисциплінарної палати ВРП, яке було предметом розгляду відповідача, встановлена ним під час розгляду скарги позивачки, про що було прийнято рішення від 29 березня 2018 року № 930/0/15-18, а відтак доводи позивачки в частині обґрунтувань про невчинення нею дисциплінарного проступку під час прийняття і вирішення адміністративної справи № 819/3419/15 не можуть бути взяті до уваги та не підлягають дослідженню в межах цієї справи, адже таким фактам надано оцінку повноважним судом - Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду скарги ОСОБА_2 на рішення ВРП від 29 березня 2018 року № 930/0/15-18.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
14. Не погодившись із указаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подала до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначила, що суд першої інстанції прийняв рішення без установлення всіх обставин, що мають значення для справи.
15. На думку позивачки, суд першої інстанції фактично здійснив формальний розгляд та не перевірив належним чином дотримання конвенційних прав, зокрема не зауважив, що оскаржуване рішення ВРП не містить належного обґрунтування, хоч жодного права на "спрощене" рішення закон не надає. Суд першої інстанції не звернув уваги на дотримання та забезпечення судді "неупередженого" складу ВРП під час розгляду питання про звільнення з посади, а посилання на постанову Великої Палати Верхового Суду у справі № 11-497сап18 свідчить про формальність судового процесу та про відсутність на цьому етапі ефективного юридичного захисту.
16. ОСОБА_2 також наголосила на тому, що суд першої інстанції не перевірив дотримання її права на розгляд справи неупередженим складом ВРП. На думку позивачки, під час розгляду питання про звільнення їй не було надано можливості розглядати це питання неупередженим складом ВРП, оскільки під час вирішення інших питань ВРП вже висловила свою позицію щодо необхідності її звільнення, що не відповідає суб`єктивному критерію неупередженості та про що усно заявлялося в суді першої інстанції.
17. На переконання ОСОБА_2, ВРП перевищила власні повноваження та не довела належними фактами і доказами наявності ознак дисциплінарного проступку, оскільки відсутність мотивів щодо наявності такого обов`язкового елемента дисциплінарного порушення, як підрив суспільної довіри до суду, є підставою скасування рішення, яким звільнено суддю саме за вчинення грубого порушення закону, що мало наслідком підрив суспільної довіри до суду. До того ж підстави, які слугували притягненню судді до відповідальності, не свідчать про те, що суддею було вчинено грубе порушення закону, що мало наслідком підрив суспільної довіри до суду, тому протиправним буде рішення й про звільнення судді з посади.
18. У скарзі також указано, що оскаржуване рішення винесено з порушенням вимог закону щодо пропорційності застосування дисциплінарної санкції, тому таке рішення підлягає скасуванню.
19. На підставі викладеного скаржниця просить скасувати рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги повністю.
Рух апеляційної скарги
20. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 06 травня 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року, а ухвалою від 03 червня 2019 року призначила справу до розгляду в судовому засіданні.
Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги
21. 05 серпня 2019 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначив, що ВРП не погоджується з наведеними в апеляційній скарзі вимогами та вважає їх необґрунтованими. ВРП також указала, що з огляду на приписи частини четвертої статті 78 КАС України факт вчинення позивачкою істотного дисциплінарного проступку та, як наслідок, правомірність рішень відповідача та його дисциплінарного органу про застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у виді подання про її звільнення з посади підтверджуються постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 11-497сап18 і не потребують доказування. Крім того, оскаржуване рішення ВРП від 04 травня 2018 року № 1331/0/15-17 ухвалено в спеціальному приміщенні (нарадчій кімнаті) повноважним складом ВРП та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухвалені, а тому немає підстав для скасування вказаного рішення. На підставі зазначеного ВРП просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
22. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивачки підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з викладених у ній підстав.
23. Представник відповідачапросив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції
24. Указом Президента України від 15 червня 2012 року № 394/2012 ОСОБА_2 призначено на посаду судді Тернопільського окружного адміністративного суду строком на п`ять років.
25. 15 лютого 2017 року до ВРП надійшло звернення ОСОБА_3, у якому він порушував питання про перевірку дій суддів під час здійснення ними правосуддя, у тому числі судді Тернопільського окружного адміністративного суду ОСОБА_2., при розгляді справи № 819/3419/15.
26. Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 08 листопада 2017 року № 3620/3дп/15-17 відкрила дисциплінарну справу стосовно суддів Тернопільського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 , Господарського суду Житомирської області ОСОБА_4, ОСОБА_5.
27. Розглядаючи скаргу, дисциплінарний орган ВРП дійшов висновку, що під час розгляду справи № 819/3419/15 за позовом ОСОБА_6 до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, легалізації об`єднань громадян Житомирського міського управління юстиції про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій і записів про них суддя ОСОБА_2 допустила низку істотних порушень норм процесуального права, чисельність і характер яких викликає достатньо обґрунтовані сумніви в здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та завдає шкоди авторитету судової влади.
28. У своїй сукупності порушення норм процесуального права, допущені суддею ОСОБА_2 на момент їх вчинення, призвели до порушення присяги в розумінні пункту 1 частини другої статті 97 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI) у відповідній редакції (суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя) і стали підставою для звільнення судді з посади. На час розгляду дисциплінарної справи відповідні дії судді містять ознаки істотного дисциплінарного проступку в розумінні пункту 7 частини дев`ятої статті 109 Закону Українивід 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) (суддя допустив грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду).
29. З наведених підстав Третя Дисциплінарна палата ВРП прийняла рішення від 13 грудня 2017 року № 4020/3дп/15-17, яким притягнула суддю Тернопільського окружного адміністративного суду ОСОБА_2, суддю Господарського суду Житомирської області ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності та відмовила у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Господарського суду Житомирської області ОСОБА_5.
30. Згідно із цим рішенням суддю Тернопільського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
31. ОСОБА_2 з таким рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП не погодилася та оскаржила його до ВРП.
32. За результатами розгляду цієї скарги ВРП відхилила наведені в ній доводи, погодившись із висновком дисциплінарного органу про те, що очевидний, грубий та умисний характер допущених суддею ОСОБА_2 порушень має наслідком підрив авторитету правосуддя і що застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади є пропорційним вчиненому проступку.
33. ВРП рішенням від 29 березня 2018 року № 930/0/15-18 залишила без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 13 грудня 2017 року № 4020/3дп/15-17 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
34. Вважаючи це рішення незаконним, ОСОБА_2 у травні 2018 року оскаржила його до суду.
35. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 грудня 2018 року (провадження № 11-497сап18) скаргу ОСОБА_2 на рішення ВРП залишено без задоволення, а рішення ВРП від 29 березня 2018 року № 930/0/15-18 - без змін.
36. ВРП розглянула подання її Третьої Дисциплінарної палати про звільнення судді Тернопільського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
37. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами ВРП від 10 квітня 2018 року доповідачем з розгляду подання Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 13 грудня 2017 року № 4020/3дп/15-17 визначено члена ВРП Малашенкову Т. М.
38. Дослідивши вказане подання та заслухавши виступ члена ВРП Малашенкової Т. М., ВРП прийняла рішення від 04 травня 2018 року № 1331/0/15-18, яким вирішила звільнити ОСОБА_2 з посади судді Тернопільського окружного адміністративного суду за вчинення істотного проступку на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Результати голосування: "за" - 14, "проти" - 0, "не брали участі в голосуванні" - 0.
39. Мотивами прийняття вказаного вище рішення стали встановлені Третьою Дисциплінарною палатою ВРП факти порушення присяги судді в розумінні пункту 1 частини другої статті 97 Закону № 2453-VI під час прийняття до провадження і розгляду адміністративної справи № 819/3419/15. Як уже зазначалось, рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 13 грудня 2017 року № 4020/3дп/15-17 залишено без змін рішенням ВРП від 29 березня 2018 року № 930/0/15-18.
40. Законність рішення ВРП від 29 березня 2018 року № 930/0/15-18 підтверджена постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 грудня 2018 року (провадження № 11-497сап18).
41. За результатами розгляду справи Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що ВРП, приймаючи оскаржуване рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1798-VIII, а також зазначила, що оспорюване рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких ВРП погодилася з висновком її Третьої Дисциплінарної палати про наявність правових підстав для застосування до судді ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення її з посади.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду, рішення якого переглядається
42. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
43. Частиною шостою статті 126 Конституції України встановлено підстави для звільнення судді, однією з яких є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 3).