ПОСТАНОВА
Іменем України
1 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/2723/17
Провадження № 12-2гс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Рогач Л. І.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Пророка В. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,
за участю секретаря судового засідання Салівонського С. П.,
учасників справи:
представник позивача - Філімонова О. М.,
представник відповідача - Фермерського господарства "Єва-Агро" - Маркевич В. В.,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Племінний завод "Червоний Велетень" на рішення Господарського суду Харківської області від 13 грудня 2017 року (судді Суярко Т. Д., Калантай М. В., Шатерніков М. І.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13 листопада 2018 року (судді Білоусова Я. О., Пуль О. А., Фоміна В. О.) у справі № 922/2723/17 за позовом Приватного акціонерного товариства "Племінний завод "Червоний Велетень" до Зміївської районної державної адміністрації Харківської області та Фермерського господарства "Єва-Агро" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Головного управління Держгеокадастру України в Харківській області, про визнання недійсним розпорядження та договору оренди земельної ділянки.
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1. У серпні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Племінний завод "Червоний Велетень" (далі - ПрАТ Племінний завод "Червоний Велетень") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом у якому просило :
- визнати недійсним розпорядження Зміївської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Зміївської РДА) від 23 березня 2017 року № 87 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів"(далі - Розпорядження), яким надані в тимчасове користування на умовах оренди Фермерському господарству "Єва-Агро" (далі - ФГ "Єва-Агро") земельні частки (паї) загальною площею 158,8126 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) членів колишнього Відкритогоакціонерноготовариства "Племінний завод "Червоний Велетень"(далі - ВАТ "Племінний завод "Червоний велетень"), правонаступником якого є ПрАТ Племінний завод "Червоний Велетень",розташованих за межами населених пунктів на території Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області" (зі змінами, внесеними розпорядженням Зміївської РДА від 15 червня 2017 року № 177 "Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 23 березня 2017 року № 87");
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 16 червня 2017 року (далі - Договір), укладений Зміївською РДА та ФГ "Єва-Агро", об`єктом оренди за яким є земельні ділянки загальною площею 150, 6280 га, розташовані за межами населених пунктів на території Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області, згідно з переліком, наведеним у позовній заяві.
1.2. На обґрунтування підстав позову позивач зазначив, що Розпорядження прийнято незаконно, всупереч чинному законодавству, оскільки Зміївська РДА при його прийнятті діяла з перевищенням наданих їй повноважень, а саме з порушенням положень статті 19 Конституції України, статей 6, 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статей 25, 84, 118, 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 326 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Укладений на підставі спірного Розпорядження Договір також суперечить зазначеним вище законодавчим нормам.
1.3. Позивач послався на порушення його права користування спірними земельними ділянками, які згідно з державним актом на право постійного користування землею від 1 квітня 1998 року серії І-ХР № 001133 (далі - Державний акт), виданий ВАТ "Племінний завод "Червоний велетень", правонаступником якого є позивач, булипереданітовариству у постійне користування для ведення сільськогосподарського виробництва.
1.4. Відповідач заперечив проти позовних вимог і просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що спірні земельні ділянки, які передані в оренду за спірнимиРозпорядженням і Договором, належать до невитребуваних земельних паїв, а тому Зміївська РДА правомірно розпорядилася ними, уклавши спірний договір.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду Харківської області від 13 грудня 2017 року в задоволенні позовних вимог ПрАТ "Племінний завод "Червоний Велетень" відмовлено.
2.2. Суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні земельні ділянки загальною площею 150,6280 га є розподіленими, але не витребуваними паями, розташованими за межами населеного пункту, тому оскаржуване позивачем Розпорядження про передачу земельних ділянок в оренду прийняте у межах компетенції Зміївської РДА та відповідає вимогам чинного законодавства. Суд також зазначив, що оспорюваний Договір оренди укладено відповідно до вимог статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"; недійсність цього Договору з інших підстав позивач не обґрунтував та не довів.
2.3. Окрім того, суд зазначив, що позивач не належить до вичерпного переліку суб`єктів, які можуть набувати права постійного користування земельними ділянками, визначеного статтею 92 ЗК України, а отже, відповідне речове право не може належати позивачеві.
2.4. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2018 року рішення Господарського суду Харківської області від 13 грудня 2017 року скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову повністю. Визнаючи недійсним Розпорядження, а також Договір оренди, укладений Зміївською РДА та ФГ "Єва-Агро", апеляційний суд зазначив про відсутність доказів припинення права постійного користування землею позивача згідно з Державним актом на право постійного користування землею і дійшов висновку, що Зміївська РДА перевищила обсяг повноважень при прийнятті спірного Розпорядження та укладенні на його підставі оспорюваного Договору, оскільки земельні ділянки, які є їх предметом, не були приватизовані та належать до земель сільськогосподарського призначення державної власності, розпорядником яких за змістом частини другої статті 84 та частини четвертої статті 122 ЗК України є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.
2.5. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2018 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд помилково залишив поза увагою положення статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", як і не з`ясував дійсних прав сторін стосовно предмета спору, не встановив усіх необхідних для вирішення спору обставин з наданням оцінки усім доказам, зібраним у справі, як того вимагають положення процесуального законодавства. Визнав помилковими посилання суду апеляційної інстанції на те, що на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям".
2.6. При повторному перегляді рішення суду першої інстанції Східний апеляційний господарський суд постановою від 13 листопада 2018 року рішення Господарського суду Харківської області від 13 грудня 2017 року залишив без змін. Зазначив, що з огляду на правонаступництво позивача за ВАТ "Племінний завод "Червоний велетень", якому виданий Державний акт на право постійного користування землею площею 4772,3 га для ведення сільськогосподарського виробництва,висновок суду першої інстанції про те, що позивач не входить до визначеного статтею 92 ЗК України вичерпного переліку суб`єктів, які мають право на постійне користування земельними ділянками та неможливості належності йому відповідного речового права, є помилковим.
2.7. Разом з тим апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, зазначивши, що з моменту формування та державної реєстрації нових земельних ділянок, сформованих шляхом поділу земельної ділянки, що перебувала у користуванні ВАТ "Племінний завод "Червоний велетень", існування первинної земельної ділянки фактично припинилось, а тому позивач не довів порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів унаслідок прийняття Зміївською РДА оскаржуваного Розпорядження та укладення оспорюваного Договору оренди земельної ділянки. Також позивач не обґрунтував, яким чином задоволення позовних вимог поновить його право або припинить дії, які порушують це право.
3. Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
3.1. 10 грудня 2018 року ПрАТ "Племінний завод "Червоний Велетень" подало касаційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 13 грудня 2017 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13 листопада 2018 року, у якій просило скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
3.2. За наведеними в касаційній скарзі доводами, суди попередніх інстанцій, серед іншого, помилково розглянули позовні вимоги в частині оспорюваного Розпорядження Зміївської РДА в порядку господарської юрисдикції, оскільки місцеві державні адміністрації наділені управлінськими функціями, а тому розгляд указаних позовних вимог належить до юрисдикції адміністративного суду.
3.3. Крім того, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме статтю 79, частину п`яту статті 116, статті 125, 126, 141 ЗК України, статтю 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" дійшовши висновку про припинення права користування позивача спірними земельними ділянками, оскільки формування земельних ділянок шляхом поділу земельної ділянки, охопленої Державним актом на право постійного користування, та присвоєння їм кадастрових номерів, не є підставою для припинення прав щодо такої земельної ділянки.
3.4. Скаржник, посилаючись на правові висновки, викладені в постановах, зокрема, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 серпня 2018 року у справі № 911/2726/17, Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17, зазначив, що право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.
4. Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду
4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Племінний завод "Червоний Велетень"; справу № 922/2723/17 разом з вказаною касаційною скаргою передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.2. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2019 року справу № 922/2723/17 із касаційною скаргою ПрАТ "Племінний завод "Червоний Велетень" прийнято до провадження; надано строк сторонам для подання відзиву на касаційну скаргу та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. Зміївська РДА у відзиві на касаційну скаргу заперечила проти задоволення касаційної скарги та навела доводи щодо правомірності висновків судів попередніх інстанцій по суті позовних вимог. Зазначила, що оскільки земельні ділянки площею 150,6280 га відносяться до не витребуваних земельних часток (паїв), то оспорювані Розпорядження та Договір оренди відповідають вимогам чинного законодавства. Крім того, вказані земельні ділянки та рілля не можуть належати ПрАТ "Племінний завод "Червоний Велетень" на підставі Державного акта, оскільки входять до проекту приватизації земель і були розподілені між працівниками вказаного підприємства.
5.2. ФГ "Єва-Агро" також просило залишити касаційну скаргу без задоволення з огляду на необґрунтованість позовних вимог. Зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними. Розгляд справи правильно віднесено до юрисдикції господарських судів, оскільки спірне рішення у сфері земельних відносин вичерпує свою дію після його реалізації, а вимоги про визнання такого рішення незаконним повинні розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло речове право. Крім того, право позивача на земельну ділянку площею 150,6280 га не підтверджено належними доказами та не доведено факт існування вказаної земельної ділянки як окремого об`єкта цивільних прав. Разом з тим спірна земельна ділянка є нерозподіленою (невитребуваною) і право розпорядження нею (в даному випадку передача в оренду до моменту виділення в натурі (на місцевості) власникам) належить до компетенції районної державної адміністрації згідно з повноваженнями, визначеними Законом України"Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
5.3. Третя особа у своєму відзиві також заперечила проти задоволення касаційної скарги з огляду на безпідставність та необґрунтованість вимог позивача, вказавши, що Державний акт стосується земельної ділянки площею 4772,3 га, а тому не може посвідчувати право постійного користування земельною ділянкою площею 150,6280 га. На сьогодні фактично юридично відсутня земельна ділянка площею 4 772,3 га як сформована земельна ділянка - об`єкт речового права.
6. Фактичні обставини справи
6.1. 1 квітня 1998 року ВАТ "Племінний завод "Червоний велетень" було видано акт І-ХР № 001133 на право постійного користування землею площею 4772,3 га для ведення сільськогосподарського виробництва.
6.2. Як установили суди попередніх інстанцій, позивач є правонаступником ВАТ "Племінний завод "Червоний Велетень".
6.3. 15 січня 2002 року загальні збори членів трудового колективу позивача прийняли рішення розподілити земельну ділянку площею 3544,0 га між 598 членами трудового колективу згідно із затвердженим списком (виписка з протоколу від 15 січня 2002 року № 4 загальних зборів членів трудового колективу ВАТ "Племінний завод "Червоний велетень").
6.4. Трудовий колектив позивача листом від 15 лютого 2002 року № 32 звернувся до Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області з проханням передати землі площею 3480 га, що залучені під виробничу програму, в колективну власність трудового колективу акціонерів у зв`язку з реформуванням підприємства.
6.5. 6 березня 2002 року Бірківська сільська рада Зміївського району Харківської області надала згоду на передачу земель позивача в розмірі 3480 га в колективну власність, затвердила список громадян, що мають право на отримання земельного паю в кількості 598 осіб (протокол 18-ї сесії 23-го скликання та рішення від 6 березня 2002 року "Про надання згоди на передачу земель в колективну власність ВАТ "Племінний завод "Червоний велетень").
6.6. 30 жовтня 2002 року Зміївська РДА розпорядженням № 280 "Про затвердження проекту приватизації земель ВАТ "Племінний завод "Червоний велетень" затвердила розроблений проект приватизації земель, яким передбачалась приватизація 598 особами земельних ділянок загальною площею 3544 га, зобов`язала акціонерів позивача замовити розроблення проектів створення нових землеволодінь і подати їх на розгляд адміністрації.
6.7. 5 лютого 2003 року Зміївська РДА розпорядженням № 82 затвердила розроблений проект приватизації земель, яким передбачено приватизацію 598 особами земельних ділянок загальною площею 3544 га.
6.8.Відповідно до протоколу від 6 грудня 2003 року № 2 на загальних зборах власників земельних часток (паїв) ВАТ "Племінний завод "Червоний велетень" затверджено проект організації земельних часток (паїв), затверджено порядок розподілу земельних часток (паїв) та розподілено земельні частки (паї) між власниками шляхом проведення жеребкування. У додатку до вказаного протоколу ідентифіковані земельні частки (паї) та їх власники.
6.9. 2 квітня 2004 року Зміївська РДА розпорядженням № 165 затвердила технічну документацію з виділення земельних часток (паїв) на землях позивача та оформлення права приватної власності на земельні частки (паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3406,9 га, виділила в натурі (на місцевості) земельні ділянки 556 особам.
6.10. 2 квітня 2004 року підписано акт приймання-передачі земельних ділянок 549 особам у приватну власність.
6.11. Згідно з довідкою Державного комітету України по земельних ресурсах Харківського обласного головного управління земельних ресурсів Зміївського районного відділу земельних ресурсів від 14 червня 2004 року № 1266 про присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам ВАТ "Племінний завод "Червоний велетень" на території Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області всім 598 земельним ділянкам присвоєні кадастрові номери.
6.12. 23 березня 2017 року Зміївська РДА спірним Розпорядженням надала в тимчасове користування на умовах оренди ФГ "Єва-Агро" земельні частки (паї) загальною площею 158,8126 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) членів колишнього ВАТ "Племінний завод "Червоний велетень", розташованих за межами населених пунктів на території Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області, на строк до моменту отримання їх власниками свідоцтва про право власності на земельну ділянку. Земельні частки (паї), що залишаються не витребуваними, були передані в оренду терміном на 49 років.
6.13. Розпорядженням Зміївської РДА №177 від 15 червня 2017 року до спірного Розпорядження внесено зміни, а саме змінено загальну площу з 158,8126 на 150,6280 га.
6.14. 16 червня 2017 року Зміївська РДА, як орендодавець, та ФГ "Єва-Агро", як орендар, уклали договір оренди земельної ділянки загальною площею 150,6280 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) членів колишнього ВАТ "Племінний завод "Червоний велетень", розташованих за межами населених пунктів на території Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
7. Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, та застосовані нею положення законодавства
Щодо юрисдикції спору
7.1. Розглядаючи справу в частині позовних вимог про визнання недійсним спірного Розпорядження Зміївської РДА, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.
7.2. Згідно з положеннями статей 1, 41 ГПК України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом), які кореспондуються зі статтями 4, 20 ГПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду), господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, а отже, розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 4 цього Кодексу, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. Тобто критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.
7.3. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (абзац другий частини першої статті 2 ГПК України у згаданій редакції).
7.4. Підвідомчість господарських справ була установлена статтею 12 ГПК України в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом, згідно з пунктами 1, 6 частини першої якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів та інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; і справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
7.5. ГПК України в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи -підприємці.
7.6. Натомість стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
7.7. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній на час вирішення цієї справи судами попередніх інстанцій, справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
7.8. За правилами частини першої статті 17 цього ж Кодексу у зазначеній вище редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
7.9. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
7.10. Таким чином, до компетенції адміністративних судів на час звернення до суду з позовом належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій. Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
7.11. Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
7.12. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
7.13. Натомість розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають з владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.
7.14. Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
7.15. Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки.
7.16. Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).
7.17. Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
7.18. Згідно з пунктом "а" частини першої статті 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
7.19. Стаття 84 ЗК України встановлює, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
7.20. З наведеного вбачається, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.