П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 740/2839/13-а
Провадження № 11-257апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Укроборонлізинг" (правонаступник Державного підприємства Міністерства оборони України "Укроборонлізинг"; далі - Підприємство) на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 жовтня 2015 року (суддя Кобилецький І. Ф.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року (судді Губська Л. В., Ісаєнко Ю. А., Оксененко О. М.) у справі № 740/2839/13-а за позовом заступника Чернігівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - Міноборони), представленого військовою частиною А 4558, до виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області (далі - виконком Міськради) про скасування пункту рішення та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У серпні 2013 року Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Міноборони, представленого військовою частиною А 4558, з позовом до виконкому Міськради, у якому просив скасувати пункт 3 рішення відповідача від 24 березня 2005 року № 204 в частині оформлення права державної власності за Підприємством з подальшою видачею свідоцтва про право власності на 8 об`єктів нерухомого майна, закріплених за військовою частиною А 4558 та розташованих на вул . Шевченка, 97 у м. Ніжині Чернігівської області , а також визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 29 березня 2005 року серії ЯЯЯ № 143378 .
2. На обґрунтування позову Прокурор зазначив, що виконком Міськради на підставі недостовірних даних щодо законності набуття прав на будівлі та споруди прийняв оскаржуване рішення про передачу Підприємству у власність нерухомого майна, належного військовій частині А 4558 на праві оперативного управління.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області ухвалою від 01 жовтня 2015 року закрив провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29 березня 2005 року серії ЯЯЯ № 143378 , видане Підприємству.
4. Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області постановою від 01 жовтня 2015 року в решті вимог позов задовольнив.
5. Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07 грудня 2015 року постанову суду першої інстанції залишив без змін.
6. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, керувався тим, що спірне рішення виконкому Міськради ґрунтується на недостовірних даних, оскільки прийняте під час дії мораторію на виконання наказу Міноборони від 08 листопада 2004 року № 522, який став підставою для його прийняття.
7. При цьому суди попередніх інстанцій виходили з того, що цей спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог
8. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Підприємство подало касаційну скаргу, на обґрунтування якої вказало на те, що оскаржуване рішення відповідача є правовим актом індивідуальної дії, який втратив чинність з моменту його виконання, а відтак з часу видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29 березня 2005 року серії ЯЯЯ № 143378 це рішення вичерпало свою дію, тому позов Прокурора про його скасування не забезпечує реального захисту прав військової частини А 4558. Крім цього, позивач фактично намагається вирішити спір про цивільне право, захист якого не відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
9. У зв`язку з викладеним скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення,а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Позиція інших учасників справи
10. У відзиві (запереченнях) на касаційну скаргу військова частина А 4558 вказала, що вважає вимоги касаційної скарги необґрунтованими й такими, що не підлягають задоволенню.
11. На час розгляду справи відповідач відзиву на касаційну скаргу не надіслав.
Рух касаційної скарги
12. Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 21 липня 2016 року відкрив касаційне провадження в цій справі.
13. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
14. Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15. У січні 2018 року касаційну скаргу Підприємства передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
16. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13 березня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, мотивувавши це тим, що учасник справи оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
17. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 26 березня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників з огляду на практику Європейського суду з прав людини щодо доцільності розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява № 64336/01).
Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
18. Пунктом 3 рішення виконкому Міськради від 24 березня 2005 року № 204 "Про оформлення права власності на підприємства та організації різних форм власності" вирішено оформити право державної власності з подальшою видачею свідоцтва про право власності в цілому за Підприємством на нежитлові будівлі, а саме: приміщення для відвідувачів літ. "А", казарма літ. "Б", контрольно-пропускний пункт літ. "В", сховище з опаленням для техніки літ. "Г", сховище без опалення літ. "Д", склад без опалення літ. "Е", склад без опалення літ. "Ж", склад без опалення літ. "З", склад без опалення літ. "И", склад з опаленням літ. "К", цех № 2 літ. "Л", цех № 5 літ. "М", цех № 7 літ. "Н", обліково-операційний відділ літ. "О", що розташовані на вул. Шевченка, 97 у м. Ніжині (всього 14 об`єктів нерухомого майна).
19. Вказане рішення відповідач прийняв на підставі висновку Комунального підприємства "Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 18 березня 2005 року про можливість оформлення права державної власності на нежитлові будівлі на вул. Шевченка, 97 у м. Ніжині, який було зроблено на підставі наданих Підприємством документів, а саме наказу Міноборони від 08 листопада 2004 року № 522 "Про додаткове наділення державного підприємства Міністерства оборони України "Укроборонлізинг" основними фондами". Цим наказом визначено, зокрема, переліки будівель та майна, які передаються з військової частини А 4558 до статутного фонду Підприємства.
20. Наказом Міноборони від 16 лютого 2005 року № 121 "Про заходи щодо унеможливлення нанесення збитків державі неправомірними діями" з 16 лютого 2005 року призупинено виконання, зокрема, наказу Міноборони від 08 листопада 2004 року № 522.
21. Наказом Міноборони від 01 листопада 2006 року № 632 частково відновлено дію наказу Міноборони від 08 листопада 2004 року № 522, зокрема в частині передачі 8 будівель і споруд військової частини А 4558 до статутного фонду Підприємства.
22. Не погодившись з рішенням виконкому Міськради про оформлення за Підприємством права власності на об`єкти нерухомого майна, Прокурор звернувся з цим позовом до суду за захистом прав та інтересів держави в особі Міноборони, представленого військовою частиною А 4558.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
23. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
24. Згідно із частинами першою та другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
25. На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
26. Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
27. Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
28. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
29. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
30. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.