Постанова
Іменем України
19 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 718/458/15-к
провадження № 51-1235км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Кишакевича Л.Ю.
суддів Слинька С.С., Щепоткіної В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Костюченка К.О.,
прокурора Ковальчука О.С.
виправданої ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді першої та апеляційної інстанції, на вирок Садгірського районного суду м. Чернівців від 18 вересня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецького апеляційного суду від 17 грудня 2018 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с. Залуччя Снятинського району Івано-Франківської області та мешканки м. Києва, не працюючої, раніше не судимої,
виправданої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Садгірського районного суду м. Чернівців від 18 вересня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватою та виправдано за ч. 1 ст. 286 КК за відсутністю в її діянні складу кримінального правопорушення.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2, заявлений до страхової компанії СК „Універсальна" про стягнення матеріальної та моральної шкоди на загальну суму 58 912 грн та до обвинуваченої ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди на суму 50 000 грн, залишено без розгляду.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувалась в тому, що вона, порушила вимоги пунктів 2.3 (б) та 10.1 Правил дорожнього руху, які вимагають від водія: для забезпечення безпеки дорожнього руху бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; перед початком руху перестроювання та будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, 28 вересня 2011 р. біля 12:50 год., керуючи технічно справним автомобілем марки „Citroen Jumper", рухаючись по дорозі сполученням Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече, поза межами населеного пункту с. Новий Киселів Кіцманського району Чернівецької області, зі сторони м. Снятин Івано-Франківської області в напрямку м. Чернівці по правій смузі руху, проявила неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість в своїх діях, змінила напрямок руху вліво, виїхавши частково на ліву смугу руху, по якій в попутному напрямку рухався автомобіль марки „Mersedes-Benz Sprinter", під керуванням водія ОСОБА_3, допустивши зіткнення передньою лівою частиною свого автомобіля із задньою правою боковою частиною автомобіля „Mersedes-Benz Sprinter", від чого останній перекинувся, а автомобіль „Citroen Jumper" виїхав за межі дороги вправо до лісосмуги.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля „Citroen Jumper" - ОСОБА_4 та пасажир автомобіля „Mersedes-Benz Sprinter" - ОСОБА_2 отримали тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Дії обвинуваченої ОСОБА_1 під час досудового розслідування було кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 17 грудня 2018 року частково задоволено апеляційні скарги прокурора, представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Семенюка Р.Д., а вирок Садгірського районного суду м. Чернівців від 18 вересня 2018 року щодо ОСОБА_1 змінено. З мотивувальної частини вироку суду виключено вказівки суду про визнання недопустимими наступних доказів: протоколу огляду місця ДТП від 28.09.2011, фототаблиць та схем до нього; висновку транспортно-трасологічної експертизи №2326 від 31.10.2013; висновку комплексної транспортно-трасологічної та судово-автотехнічної експертизи №394-а від 26.11.2011. Крім того, виключено з мотивувальної частини вироку вказівки суду про те, що дорожньо-транспортна пригода сталась з вини водія ОСОБА_3 .
У решті вирок суду залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати як вирок, так і ухвалу апеляційного суду, призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор частково підтримав касаційну скаргу та просив скасувати лише ухвалу апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
Виправдана Верстюк К.М. просила залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а судові рішення без зміни, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Мотиви Суду
Заслухавши учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи викладені у касаційній скарзі, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, як про це ставиться питання у касаційній скарзі прокурора, і при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У відповідності до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до положень ст. 92 КПК у кримінальному провадженні обов`язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
За змістом ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення). Згідно з вимогами ч. 2 ст. 91 КПК доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Очевидно, що предмет доказування в конкретному кримінальному провадженні, тобто сукупність передбачених кримінальним процесуальним законом обставин, встановлення яких необхідно для вирішення кримінального провадження, залежить від того, у вчиненні якого саме кримінального правопорушення обвинувачується особа, оскільки кримінальні правопорушення різняться за об`єктом, об`єктивною та суб`єктивною сторонами, суб`єктом. Пред`являючи особі обвинувачення у вчиненні конкретного кримінального правопорушення з кваліфікацією її дій за статтею (частиною статті) Кримінального кодексу, сторона обвинувачення фактично визначає, які обставини вона буде доводити перед судом.
З матеріалів провадження вбачається, що суди першої та апеляційної інстанцій, надали належну оцінку зібраним та дослідженим у кримінальному провадженні доказам і дійшли правильного висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК.